За роки перебування Садового при владі бренд Львова плавно "приліпили" до прізвища його очільника. Він вийшов із медіа-середовища, тож добре знав, як правильно "привласнити" собі правильний образ.

В результаті українці опинилися в анекдотичній ситуації. Виборці нібито голосували за "Самопоміч", бо її рекламував не перший, а енний у партійному списку керівник Андрій Садовий. До цього він встиг перефарбувати під себе образ Львова, історично багатого міста. В результаті українці отримували голосування не за парті, не за того ж Садового, а за Львів.

Завдяки хитромудрим іміджевим крокам галицький П'ємонт обкрутили довкола пальця, використали всі його принади і провели партійний проект у парламент та забезпечили мандатами на 5 років.

Нині українці не оговталися від "липової цукерки" і частина все ще буде голосувати за Самопоміч та її кандидатів, бо з ними їздить і плескає по плечах сам Садовий. Отже, якщо такого-то політика львівський мер привезе в місто і поставить перед людьми та буде привселюдно хвалити, то виборці його оберуть. Навіть якщо людина нічого не зробила до цього для громади. Навіть якщо в людини сумнівна репутація. Навіть якщо кандидат не має ані найменшого досвіду в управлінській галузі.

Команда "Самопомочі" теж вірить у "цілющий вплив" свого керівника на рейтинги кандидатів і політсили. Майже в кожне місто, де має намір балотуватися хтось від "Самопомочі", намагається приїхати Садовий. Приїхати, похвалити, поплескати по плечах, вказати людям пальцем, за кого голосувати. Це було в Тернополі, коли тодішній кандидат у нардепи Тарас Пастух отримував похвальби від львівського мера і в результаті мало кому відомого бізнесмена тернополяни відправили в парламент. Це бачимо нині на цих виборах, коли того ж таки Пастуха, який раптом захотів змінити місце роботи, їздять представляти керівники політсили. Схоже відбувається в Івано-Франківську, де на ремонт однієї дороги їдуть піаритися кандидат і сам Садовий.

Це свідчить про те, що в партії вміло користають із сліпої довіри виборців бренду "Самопомочі" та Садового.

В історії Тернополя за часів незалежної України вже були випадки такого "месіанського" голосування. У 2002 році Віктор Ющенко, який набирав популярності на фоні Леоніда Кучми, теж їздив плескати по плечах кандидата на посаду міського голови Богдана Левківа. Завдяки популярності Ющенка Левків і став мером. Що отримало від цього місто? П'ятирічний застій. Час од часу в місті проводили хіба що такі-сякі культурно-патріотичні заходи, але більше нічим "кандидат-патріот" тернополянам не запам'ятався.

Нині тернополян ведуть до тих же грабель. Замість професіоналізму та досвіду пропонують обрати красиву картинку та голосувати за ставленика "львівського месії". Чи повторить Тернопіль сумний досвід понад десятирічної давності?