Натомість замість обіцянок кінця епохи бідності настала епоха злиднів та виживання. На цьому наголошує голова Тернопільської територіальної організації партії «Європейська солідарність» Тарас Юрик.
За його словами, Володимир Зеленський, ставши президентом, отримав економіку на підйомі. В другому кварталі, коли п’ятий президент України Петро Порошенко передав владу, зростання ВВП складало 4,5%.
«Завдяки цим результатам ще на початку осені сам Зеленський казав, що Україна – на порозі економічного прориву, – зазначає Тарас Юрик. – Однак, вже на кінець 2019-го, ще до коронавірусу, економіка внаслідок непрофесійності нових облич скотилася у прірву й опинилася на межі дефолту».
Водночас, як підкреслює Тарас Юрик, аналізуючи економічні показники в розрізі державного бюджету України на 2020 рік, бачимо, що Україна втратила темп з підвищення соціальних стандартів і доходів українців, який було задано у 2015-2019 роках у надзвичайно складних умовах російської агресії. Крім того, перебувають у глибокій кризі й державні фінанси. За даними Рахункової палати невиконання плану доходів державного бюджету у 2019 році майже на 38 млрд грн – найбільше з 2015 року.
Новий виклик перед країною, до якого влада не була готова, – пандемія коронавірусу. Грошей у державному бюджеті на її подолання не було. Довелося перекроїти всі статті видатків, які були спрямовані на інфраструктуру, на громади, регіональний розвиток, на освіту, медицину та інші реформи.
«Президент Зеленський і його команда показали нездатність реагувати на ризики в українській та світовій економіці, на виклики, які виникають в українському суспільстві, а також оперативно їх вирішувати. Саме тому, з кожним місяцем правління Зеленського залишена президентом Порошенком спадщина вичерпується, а українська економіка втрачає конкурентні переваги і точки зростання. І це все ще погіршується повзучим проросійським реваншем, який сьогодні відбувається на всіх рівнях. Ніхто вже тепер не посперечається, що епоха брехні та бідності тільки почалась! Гастролі 95-кварталу в Україні затягнулися, чи не так?!», – резуюмує Тарас Юрик.
