Очевидно, нардеп зрозумів, що тут можна поцупити більше, ніж в кріслі одного з 450 нардепів?  Адже це лише на перший погляд у таких кандидатів благі наміри. От тільки себе тут обділити вони явно не збираються і навіть втрата депутатської недоторканності – це чи не єдиний мізерний мінус у цій схемі.

Згідно закону України про децентралізацію вже найближчим часом міста отримають більше грошей і місцеві бюджети зростатимуть через передачу частину податків та зборів громадам. Ось це і є істиною причиною бажання депутатів стати мерами, на місцях ресурсів буде значно більше. Про це навіть обмовився лідер фракції «Самопоміч» Олег Березюк, коли рекламував у Тернополі кандидата в очільники міста від своєї політичної сили Тараса Пастуха. 

Замість того, щоб приймати сотні законів, які забезпечать реформи в Україні , Тарас Пастух вирішив піти у мери. Тернополяни, які голосували за нього минулого року розчаровані – йому довірились тисячі виборців, а він виявився безвідповідальним, не добув свого строку і вирішив, що краще йому буде в затишному кріслі керманича міста. Цим самим Тернопільщина втрачає ще одного представника у ВРУ.

І хоч до своєї «рожевої мрії» Пастух йшов довгих дев’ять років, ставши нардепом він займався відвертим дезертирством. Пригадаємо лише найважливіші закони і поправки, за які він НЕ ГОЛОСУВАВ:

-  підвищення пенсійного віку для жінок;

- зарахування мобілізованим військової служби для призначення пенсії на пільгових умовах;

- залучення додаткових ресурсів до бюджетів територіальних громад, що мало запобігти необґрунтованим бюджетним видаткам.

Такими діями парламентар знову і знову доводив, що він проти розширення прав громад. А от що стосується Тернополя, то попри обіцянки, ані інвестиції в область не прийшли з його допомогою, ані дороги не ремонтувались. Зате у кріслі депутата він вносив поправки в законопроект щодо ремонту доріг в інших областях нашої країни!

За свою депутатську кар’єру у ВР він спромігся зробити «аж» 5 депутатських запитів, які жодним чином не стосувалися допомоги Тернополю. Окрім того, ні одного з пунктів передвиборчої програми, що щодо нашого міста Пастух так і не виконав, хоч їх було лише три!

Довірливі тернополяни зробили його нардепом, бо він пішов добровольцем на фронт, хоч є багатодітним батьком. Щоправда, зробив він це лише за три місяці до виборів – коли парламентська коаліція почала розпадатися.  «Самопомочівець» вже тоді зрозумів – восени вибори, тому й використав тему АТО як дуже вдалий піар-хід.  Отож, що маємо сьогодні?  Люди делегували Тараса Пастуха представляти їхні інтереси, але він не голосував, хоч був присутній у сесійній залі! Зараз же він «мітить» на тернопільського мера без жодного каяття за те, що не виправдав сподівань і навіть не намагався зробити щось для нашого міста.

Жителі обласного центру переконані – посада міського керманича має бути не за не політиком, а за справжнім господарником. Бо ж хіба потрібен тернополянам мер, який «гідний» лише на бігбордах, а не на ділі?