Чоловік пройшов Революцію Гідності, отримав поранення від вибуху гранати, але не зупинився. У складі «Айдару» чоловік вирушив у саме пекло неоголошеної війни та добровільно боровся за Україну впродовж двох з половиною років:
«Так сталося, що мене виховувала бабуся. Але вона давно померла. Тож коли я пішов на фронт добровольцем, вдома на мене чекала лише дружина (позивний «Яра»). Ми з нею побралися ще під час Революції Гідності, прямісінько на майдані. Дружина хвилювалась і плакала, але водночас підтримувала мій вибір – захищати Україну. Яра допомагала з перших моїх днів на фронті – привозила гуманітарну допомогу, адже тоді в нас не було нічого. Саме завдяки таким, як моя дружина, завдяки волонтерам і всім небайдужим ми змогли вистояти».
Богдан Лісоруб разом зі своєю дружиною Ярою Березій є прихильниками Тернопільського УКРОПу. Після пережитого на війні чоловік не задоволений ставленням чинної влади до добровольців. Однак ні на мить не шкодує, що за власним бажанням пішов обороняти Україну:
«На Майдані ми були єдиним цілим. Сталося так, що Росія вторглася на нашу територію. І коли формувався батальйон на фронт, усі мої друзі йшли захищати Батьківщину. Я не міг залишитись осторонь, адже ми разом з хлопцями стояли на передовій на Грушевського. Діюча влада тоді покладала на нас надії й закликала боротися за Україну разом, адже за 25 років українське військо було майже знищене. Я добровільно пішов боронити свою державу і вважаю, що зробив усе правильно. Тоді ми не переймались тим, чи буде у нас належне забезпечення. Ми хотіли одного – захистити Україну, до зими закінчити цю війну й повернутись додому переможцями. Боляче усвідомлювати, що влада не зробила для нас нічого. На наших хлопцях і далі продовжують заробляти. Переконаний, що можновладці навмисне намагаються нас розділити, щоб ми не були єдиними й сильними».
