Про це розповів ветеран російсько-української війни, в.о. директора «Ветеранського простору» Дмитро Харчук у новому випуску програми «Тернополяни». Говорили про готовність держави та громад до повернення військових і роль ветеранів у майбутньому країни.

Дмитро Харчук каже, Тернопільська область, як і більшість регіонів України, була не готова ані до повномасштабної війни, ані до масового повернення ветеранів.

«Ми були не те що не готові приймати ветеранів, ми навіть не були готові до війни. Ще до 2022 року, коли ми з ветеранами піднімали питання створення територіальної оборони, з нас відверто сміялися. У тому числі й деякі чиновники. Казали: яка війна, про що ви взагалі говорите?» — згадує Харчук.

Він наголошує: проблеми існували й раніше, але ключовою була бюрократія. Водночас не меншою проблемою залишається нерозуміння ветеранів з боку людей, які не були дотичні до війни.

«Людина може бути хорошою, розумною, професійною, але якщо вона чи її родина не були дотичні до війни, вона ніколи повністю не зрозуміє ветерана»,— каже Дмитро.

Окремо Дмитро Харчук коментує критику, яка з’являється довкола його діяльності. За його словами, важливо чітко відрізняти результати роботи від замовних інформаційних атак.

«Треба розмежовувати конкретну роботу і результати та замовну інформацію. Часто це не про діяльність, а про те, що я комусь не подобаюся або комусь вигідно дискредитувати мою особистість та близьке оточення», — зазначає він.

Після завершення війни ветерани опиняться перед вибором — або стати інструментом у чужих руках, або брати відповідальність за управління державою, підкреслив Дмитро Харчук.

«Або хлопці будуть пішаками якихось “дядьків з мішками грошей”, або вони гуртуються. Ми проливали кров за цю країну, втрачали побратимів, тож маємо брати відповідальність за майбутнє країни та її розвиток», — переконаний Харчук.

Серед ключових завдань сьогодні він називає об’єднання ветеранів, формування чітких правил взаємодії та державної політики, яка супроводжує ветерана з моменту повернення з фронту.

«Проблеми не закінчуються на лікуванні й реабілітації. Далі — документи, юридична допомога, психологічна підтримка, розуміння, куди йти й що робити», — пояснює він.

Більше — у відео.