Його історію «Тернополянам» розповіла його дружина — Олександра Хома.
Вони познайомились у 2021-му — після його повернення з фронту. Вперше побачилися в штабі «Правого сектора», де тоді працювала Саша, а Дмитро приїхав на тренування як спостерігач. Спокійний, зосереджений, мовчазний. Але саме він запам’ятав її номер з першої спроби.
Про початок стосунків Олександра розповідає так: «Ми гуляли цілу ніч, а вже зранку його начальник запитав: “Це ви зустрічаєтесь?” І він, знаючи мене два дні, відповів: “Так”.» Вони розійшлися, коли Дмитро поїхав до Польщі на заробітки. Але коли повернувся, Олександра побачила в ньому зовсім іншого — змученого, виснаженого, але рідного: «Його хотілося обійняти, поцілувати, захистити».
Відтоді вони разом працювали, сварились на кухні, мирились пізно вночі на лавці з пивом. Усе — щиро, з емоціями, по-справжньому. Вже у червні він зробив їй пропозицію — у горах, під дощем, коли вона позувала в дощовику. А 14 лютого 2022 року вони розписалися: «Ми спішили з розписом, бо у мене завершувався термін дії паспорта. Весілля хотіли відгуляти влітку. Не встигли...»
24 лютого Дмитро подзвонив зі словами: «Вставай, почалась повномасштабка». Тоді, коли тисячі їхали з Києва, Фантом — навпаки — прямував туди. Захищати. З перших днів війни — на Київщині, згодом на Полтавщині, Харківщині й зрештою — на Донеччині. Дмитро рятував, евакуйовував, підтримував. Навіть у відпустці не відкладав телефон — весь час був на зв'язку з побратимами.
«Я розуміла його як друг, але як жінці мені було важко. Бо він постійно думав про хлопців, про службу. Але він завжди старався. Я ніколи не чула від нього “ні”, якщо це не загрожувало моєму життю», – каже Олександра про тісний зв'язок чоловіка з військовими.
У липні 2023 року Фантом востаннє приїхав до Тернополя. Хрестив похресницю. Забув у машині телефон, але навіть тоді — шукав спосіб бути на зв’язку з підрозділом. Проте і про сім'ю Дмитро ніколи не забував, завжди піклувався й розповідав усім про любов до них: «Його любов до нас я відчувала завжди. Побратими казали, що він багато говорив про мене, про дитину. Просто боявся не виправдати свої очікування щодо себе як батька. А я вважаю, що він був найкращим татом».
Загинув Фантом під час евакуації пораненого. Сидів на пікапі з антидроновою рушницею, коли дрон влучив йому в голову. Загинув миттєво. «Я вважаю, що це добре. Без болю, без провини побратимів. Вони до останнього сподівались, що він просто випав з пікапа в яму. Але дива не сталося», – щиро ділиться вдова.
Його побратим "Шум" тяжко поранений — втратив слух. А бронежилет Дмитра досі обіцяють передати родині.
Про загибель чоловіка Саша дізналася не від рідних, які давно були в курсі смерті, а від побратимів у коридорі: «Я працювала. Надіслала йому фото дитини і не хвилювалась — думала, ще не бачив. Аж поки не вийшла в коридор і не побачила сумних побратимів».
На похороні вона трималась. Усміхалась. Бо саме так хотів би Дмитро: «Його потрібно згадувати з усмішкою. Він асоціювався з життям. Ми любили його душу, вчинки, погляди. А тіло — це просто залишки».
«Я досі надсилаю йому тіктоки. Іноді здається, що він от-от зайде і обійме мене. Але знаю — його вже немає. Така реальність», – такою є її життя зараз.
Сьогодні Олександра зосереджена на вихованні сина. Вона не дозволяє собі ні ненависті до злих коментаторів, ні жалю. Впевнена: пам'ять про Дмитра житиме — у її серці та у серці їхнього сина.
«Він просив, щоб дитина знала: його тато — Герой. Я зроблю все, щоб так і було», – каже Олександра.
А коментаторам, які дозволяють собі оцінювати її усмішку, похорон чи можливість нових стосунків, відповідає лаконічно: «Переплюнути його — неможливо. Це не розлучення. Це — втрата. Це зовсім інше».
