До 80 роковин УПА. Жуків учні Жуківського ліцею відвідали криївку, яка стала місцем загибелі Миколи Арсенича, запалили свічку і помолилися за полеглих, що захищали незалежність України.
Арсенич Микола Васильович (псевдо - Михайло, Григір, Полковник, Березовський, Максим, Дем’ян. Народився 27.09.1910 с. Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області, помер 23.01.1947 біля с. Жуків Бережанського району Тернопільської області).
Закінчив Українську Стрийську гімназію (1929). Член Пласту, УВО, ОУН (1929).
Навчався на юридичному факультеті Львівського університету (до 1936). Член редакції тижневика „Нове село”. Заарештований польською владою (1937), провідник громади українських політв’язнів тюрми „Бриґідки” (1937-1938).
В УПА відпрацьовував форми та методи розвідувальної та контррозвідувальної діяльності, очолював розвідувальну та контррозвідувальну службу при Головному військовому штабі УПА (протягом 1943-1947). Учасник ІІІ Надзвичайного Великого Збору ОУН (21-25.08.1943).
Обраний членом Головної ради ОУН. Учасник розробки тактичних схем діяльності ОУН у після воєнний період: Дажбог, Орлик, Олег (1944-1945). Учасник наради Проводу ОУН біля м. Бережани (5-6.02.1945).
Загинув Микола Арсенич 23 січня 1947 року біля села Жуків Бережанського району в лісному бункері. Його охоронець на псевдо "Клим" вступив у бій з НКВД і був поранений. Після цього він підірвав себе гранатою.
Щоб не потрапити живими в руки ворога, генерал СБ застрелив свою дружину референтку Українського Червоного Хреста Ганну Гунько, зв'язкову Шухевича Світлану Галушку, облив все у бункері гасом, підпалив документи і застрелився сам.
Рішення про присвоєння звання генерала безпеки присвоєне йому, за більшістю джерел, посмертно.
