Це унікальна книга спогадів про живі події російсько-української війни, які дають відчути реальну картину умов перебування кіборгів у пеклі Донецького аеропорту. Довгоочікувана, вистраждана, написана серцем і сльозами матері про сина – Івана Вітишина, українського військового з позивним «Тесть», старшого сержанта 80-ї окремої аеромобільної бригади, кіборга…
Іван Вітишин добровільно вступив до лав Збройних Сил України, говорив: «Хто, як не я?!». Був добрим, щирим, мужнім, людяним, відповідальним, люблячим сином, братом і батьком для трьох донечок.
«Я не знала і не уявляла того пекла, яке було у той час в аеропорту. Вже пізніше зі свідчень і джерел дізналась, що там творилося. Ще раз переконалася у мужності та відважності сина, адже він пішов туди добровільно. Заспокоював мене, що все добре, але у розмовах своїй сестрі розповідав, що дороги звідти немає… Дзвінки були до 17 січня, а потім зв’язок обірвався. Ми з нетерпінням чекали на звістку і отримали її – з його телефону подзвони ДНРівець, але я всерівно не вірила його словам. Серцем відчувала, що сина уже немає серед живих, але розумом відмовлялася вірити», - розповіла Марія Вітишин.
Загинув Герой України Іван Вітишин будучи при свідомості від больового шоку внаслідок отриманих травм, адже усе тіло було в множинних переломах.
«Я, як мама, в кожнім своїм слові схиляю низько голову з поваги до наших синів. Стаю на коліна перед їхньою мужністю і святістю. Перед тими, що вистояли – не вистояв бетон… Люди-кіборги! Вони справжні Герої, святі мученики ХХІ століття! Нехай пам’ять про них не згасне ніколи!», - зазначила Марія Вітишин.
Написання книги далося для Марії Вітишин важкою ціною. Пишучи кожен рядок матір, яка втратила найдорожче – власного сина, багато плакала. Було складно, доводилося пити ліки і щоразу морально збиратись з думками.
«Так тягнулося 8 років. Проте, рік тому, мене дуже сильно образили і сказали болючі речі. Ця ситуація внутрішньо спонукала і дала сили, щоб сісти і за тиждень написати спогади. День і ніч, приймаючи заспокійливі ліки та плачучи. Після цього шлях книги був пов’язаний з видавництвом. Дуже дякую за допомогу моїм помічникам, які старанно допомагали працювати над книгою. Продумане усе: кожна фотографія, кожна сторінка, кожне слово», - розповіла Марія Вітишин.
Мати Героя поділилася, якщо книгу будуть читати, розуміти і передавати один одному – це буде справжнім подарунком для неї.
«Я не була в аеропорту, але хотіла, щоб усі точно знали, що і як там відбувалося, які були умови перебування у наших воїнів. Тому крім короткої біографії мого сина, наших переписок, розмов є цитати і спогади хлопців, які там були. Я старалася передати кожен епізод, який стосувався мого сина. Жоден з них не нарікав на страшний голод, що йому було холодно і важко», - пояснила Марія Вітишин.
Про те, що завдяки книгам, пам’ять про наших Героїв житиме у серцях українців наголосила завідувачка бібліотки-філії Марія Галайко.
«Іван Вітишин житиме у наших серцях, у цій книжці… Це саме те, чого хотіла мама – розповісти про свого сина. Дана книга буде у кожній бібліотеці, щоб усі охочі змогли прийти і взяти її, щоб прочитати. Це дуже важливо», - наголосила Марія Галайко.
Довідково:
Народився Іван Васильович Вітишин 14 вересня 1976 року в селі Велика Лука, Тернопільського району. Зростав у Великій Березовиці. Навчався у Тернопільській загальноосвітній школі № 8. Закінчив Тернопільське вище професійне училище № 4 імені Михайла Паращука, за фахом столяр-тесля. Опісля служив у спецназі в Криму. У серпні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України.
Під час оборони міжнародного аеропорту «Донецьк» Іван Вітишин опинився під завалами, внаслідок підриву російськими терористичними угрупуваннями другого поверху будівлі нового терміналу. Помер від отриманих травм і поранень 20 січня (в ніч на 21). Відходячи у кращий світ, тримав у руках іконку та фотографію дітей.
Рідні впізнали Івана на фото загиблих у терміналі українських героїв, які оприлюднили російські бойовики 22 січня.
Похоронили Івана Вітишина на кладовищі в рідній Великій Луці.
5 липня 2015 року у Великій Березовиці на стіні будинку в якому жив Іван Вітишин відкрили меморіальну дошку Герою. Ще одну пам'ятну дошку встановили на фасаді Тернопільської ЗОШ № 8 14 вересня 2015 року.
Нагороди Івана Вітишина:
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Указом № 12 від 15 січня 2016 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).
Почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Нагороджений відзнакою голови Тернопільської обласної державної адміністрації «За службу Україні» (посмертно, 2016).
