Маєток у селі Сущин Теребовлянської громади є напівзабутою перлиною культурної спадщини. Палац зведений наприкінці 18 ст., в епоху, коли на зміну оборонним замкам прийшли відкриті садибні комплекси, покликані демонструвати статус та вишуканий смак господарів.

«Ця будівля, що колись вражала своєю елегантністю, сьогодні тихо згасає, бережучи пам'ять про цілі покоління шляхти», - зазначив мандрівник Андрій Капуста у спільноті «Історичні мандрівки». 

Він розповідає, що за версією істориків, ймовірним фундатором палацу був Францишек Коритовський. Саме за його сприяння Сущин перетворився на значний культурний та господарський осередок регіону. Пізніше маєток перейшов у власність роду Пінінських.

На межі 19-20 ст. Сущинським палацом володів граф Александр Август Еразм Пінінський - меценат і активний громадський діяч. При ньому маєток продовжував залишатись центром світського життя та зразковим господарством. Останнім господарем до 1939 року був його син Мєчислав Міхал Пінінський – майор польської кавалерії.

За господарювання Мєчислава Пінінського маєток продовжував процвітати. Господар був відомий як пристрасний коняр, який розводив породистих коней. Саме він збудував неподалік кам’яну стайню, яка, на відміну від самого палацу, збереглася набагато краще.

«Будівля є класичним зразком палацового класицизму. В плані вона нагадує літеру «Н», що дозволяло чітко розмежувати житлові та господарські зони. Головний вхід прикрашає величний портик з чотирма колонами коринфського ордера, які завершуються трикутним фронтоном, що надає палацу вигляду античного храму. Особливістю резиденції була відкрита колонада іонічного ордеру з боку парку, яка створювала затишний простір для відпочинку та візуально поєднувала інтер’єри з навколишньою природою», - поділився Андрій Капуста.

Внутрішнє планування було анфіладним, адже кімнати розташовані на одній лінії. Найрозкішнішою частиною стала велика бальна зала. Вона та інші кімнати були наповнені творами мистецтва та цінними меблями.

Палац оточував великий ландшафтний парк, який плавно спускався до річки Гнізна.

Протягом століття власники змінювалися, але маєток залишався доглянутим символом місцевої еліти.

Перша та Друга світові війни завдали перших ударів по цілісності архітектурного ансамблю. Після встановлення радянського режиму маєток був націоналізований. Палац використовували для господарських потреб: тут розміщувалися складські приміщення та адміністративні кабінети. Відсутність належного догляду та «пристосування» під радянський побут знищили автентичне планування та ліпнину.

«Сьогодні споруда перебуває в аварійному стані. Від колишньої величі залишились стіни та колони. Дах подекуди провалений, а територія парку повністю заросла чагарниками, перетворюючи палац на «привида», якого важко розгледіти серед дерев, - наголосив Андрій Капуста. – Історія палацу в Сущині – це сумний приклад того, як байдужість стирає цілі пласти нашої культури. Без термінової консервації є ризик назавжди втратити цей об'єкт, залишивши нащадкам лише старі фотографії».