Історію воїнів батька та сина розповіли в групі комунікацій Тернопільського ОТЦК та СП.

Юрій пригадує випадок, який вразив навіть досвідчених бійців. Під час розвідки він виявив позиції окупантів і передав координати екіпажам ударних дронів. Після влучного прильоту з укриттів вибігли перелякані вороги, а разом із ними — двоє людей із загорнутими руками.

«Ми зрозуміли, що це наші побратими у полоні», — уточнює воїн.

Юрій координує дії бойових екіпажів, які «полюють» на російські безпілотники. У списку трофеїв підрозділу є не лише масові «Молнії», а й дорогі «Орлани», ZALA та Supercam. Найближчим часом він планує навчитися ефективно збивати «шахеди».

Юрій пішов до війська у 24 роки, отримавши від держави виплату в один мільйон гривень за свідомий вибір. Невдовзі до Князівської бригади перевівся і його батько Ярослав, який до цього служив в іншому підрозділі. Тепер він намагається бути ближче до сина.

«Він фахівець цих новітніх технологій, розбирається в них, розвивається. За таким хлопцями, як мій Юрко - майбутнє не лише нашої армії, а й всієї країни!», — з гордістю каже батько.

Попри постійну небезпеку, спільна служба дає обом відчуття підтримки. А вдома на волинян з нетерпінням чекає рідний Луцьк та близькі.