Проща... така різна
Четвер, 23 липня 2015 15:14
Найпростіше визначення слова "проща", яке подає словник - "мандрування віруючих до святих місць". Синонімом є поняття "паломництво". Ключовим словом у поясненні є "мандрування". Йому ж можемо підібрати синоніми похід, блукання, відвідування, прогулянка (чом би й ні), зрештою, рух.Інше розуміння слова "проща" пропонує церква та її діячі. Можна знайти чимало майже афористичних цитат. Наприклад: "Проща - це саме та вузенька дорога, яка веде до Бога, а не туристика, що веде на пляж чи будь-яку іншу країну, це не експедиція, де можна отримати багато всяких пригод, це не прогулянка, що є дуже часто беззмістовною. Проща - це перш за все праця над собою, над своєю душею. Це спільна праця разом з Богом." Або іще таке "Кілометри дороги, час на заспокоєння, пошуки Бога, боротьба із гріхом. Час прощі - це час, коли можна обдумати все життя, зупинитися, відчути спокій, через втому фізичну отримати духовної сили. Відкинути матеріальні справи хоч на ті кілька днів прощі - це віднайти в собі сили для боротьби за власну душу".Гарні слова, і що не кажіть, зміст їх глибший ніж у словниковому визначенні.
От тільки чомусь не кожен у своєму ставленні до прощі думає про її глибинний зміст.
Хто хоч раз ходив до Зарваниці, мабуть, погодиться зі мною. Або ні.Але пишу те, що бачив, враження, звісно, можуть бути помилкові.
Але хлопці, що йдуть, лускаючи насіння, ловлять сигнал радіо, щоб послухати музику; лежання і пікніки, які влаштовують прочани, не переймаючись такими важливими умовами відпусту як сповідь, причастя, Божественна Літургія; ледь не штовханина під час набирання води з джерела; нетактовні вигуки на вечірній вулиці чи на концерті на Співочому полі; нахабні обурення і запах перегару від окремих відвідувачів тощо - створюютьякийсь внутрішній дискомфорт. Чому прямуючи до місця божественної ласки, спокою, миру і благодаті доводиться спостерігати такі моменти? Хм.Бвчиш сотні, тисячі людей, які стоять у чергах до сповіді, причастя, слухають Службу, моляться на Хресній дорозі, але розумієш, що не всі прочани тут заради духовного єднання і примирення. Хтось пішов до Зарваниці "бо всі йдуть", комусь не було що робити на вихідних, комусь цікаво перевірити свою витривалість, хтось хотів спокутувати свої провини, хтось жертвував цей шлях у своєму наміренні... Та це справа кожного.І все ж сподіваюся, що для більшості прочан проща Зарваниці, то не лише "мандрування" до святого місця.
Автор
Опубліковано в
Блог