Значну частину свого життя вона займалася туризмом – організовувала екскурсії у гори. Та 4 роки тому Ірина захворіла і відтоді частина її тіла – паралізована. Попри це, жінка продовжує допомагати іншим.

У перші дні війни вона почала зв’язуватися з усіма, хто перебував у небезпеці і пропонувала прихисток. Тим часом - допомагала їм шукати постійне житло.

Ірина пише вірші під псевдонімом «Калина». Вірші витягнули її із затяжної депресії, яку спровокувала хвороба.

«У Лесі Українки є дуже хороші слова: «Щоб не плакать – я сміялась», то щоб не плакать – я пишу», — розповідає Ірина Чеснович.

Історія Ірини – далі у сюжеті «Сніданок з 1+1»:

{youtube}q8ucZwlSHrw{/youtube}