Як запевняє доктор біологічних наук, професор Василь Грубінко тернопільський став «прожив» не один життєвий цикл, а точніше «вмирав» та «народжувався» не менше п’яти – семи разів. Та через ряд факторів життя ставу скорочується, що зараз ми й спостерігаємо: водойма має відхилення у стані здоров’я через сильне забруднення і незабаром може загинути. Тому необхідні заходи, покликані реанімувати водойму.
– Я вітаю ініціативу зарибнення ставу. Однак в умовах його сьогоднішнього стану – це лише мінімальний крок для його порятунку, який не буде ефективним без здійснення інших кроків. Причини хвороб ставу спричинені рядом факторів, як природніх, так і антропогенного характеру. Насамперед, сюди потрапляють каналізаційні стоки та змивні дощові води, а це – нафтопродукти, фосфор, свинець, ртуть та азот, які згубно впливають на якість води. Відомо про непоодинокі випадки скидання нечистот у водойму у нічну пору. Став – старий, він не встигає переробляти ці речовини, тому вони осідають на дні водойми. У Тернопільському ставі переважають синьо-зелені водорості, які поглинають кисень та виділяють токсини, а зелених водоростей, які кисень продукують, натомість меншає. Риба не споживає синьо-зелених водоростей, тому нестача продуктів є однією з причин гибелі популяції. Став цвіте, рівень води у ньому знижується, тому отримуємо причинно-наслідкові зв’язки у вигляді кола проблем, які спричиняють одна одну. – пояснив науковець.
Як зауважив Василь Грубінко найперше, що необхідно зробити, аби врятувати озеро (а не лише його жителів), це забезпечити його чистоту та достатню кількість кисню у ньому, що є вкрай непростим завданням.
На думку директора КП «Тернопільводоканал» Володимира Кузьми, існує й інша небезпека, яку фактично не можливо тримати під контролем.
– Усі асенізаторні машини, які надають послуги у Тернополі, мали б мати угоди із КП «Тернопільводоканал», для того, щоб усі відходи зливати в наші очисні споруди. Також ми зобов’язали перевізників, які діють офіційно, встановити GPRS пристрої на свої автівки, щоб виключити можливість скиду нечистот у Тернопільське озеро або у придорожніх смугах чи лісопосадках. Як результат, ряд підприємців «пішли в тінь» і послугу надають не санкціоновано. Тернополяни, цілком зрозуміло, користуються послугами тих перевізників, у яких дешевші ціни. Відтак маємо ситуацію з тим, що ділки везуть нечистоти не на очисні споруди, а спускають у став, приміром з боку с. Біла. Складно зафіксувати і скид нечистот у озеро із приватного сектору, адже такі мікрорайони міста, як Пронятин і Кутківці, а також с. Біла не мають централізованої каналізації, – пояснив Володимир Антонович.
Відтак, як повідомляють в Ууправлінні житлово-комунального господарства, благоустрою та екології ТМР експерти зійшлися у тому, що не існує якогось поодинокого способу вирішення проблем Тернопільського ставу. Отож було прийняте рішення про необхідність створення відповідної програми, яка б передбачила план дій та їхню послідовність впродовж найближчих років для порятунку окраси Тернополя.
Коментарі
Хлопци не чіпайте мене. Я спасу озеро - забудує весь берег.