Без манежу та фінансування Школа верхової їзди у тернопільському парку «Топільче» протрималася лише рік часу

П'ятниця, 11 серпня 2017 18:49
Відсутність манежу, жадібні аграрії чи байдужість спонсорів – «Тернополяни» з’ясовували, хто насправді винен у закритті Школи верхової їзди в парку «Топільче».

 11 травня 2014 року в гідропарку «Топільче» було відкрито Школу верхової їзди, де охочі тернополяни могли займатися верховою їздою у групах та індивідуально. Окремі соціальні групи дітей, зокрема діти, хворі на ДЦП, мали право безкоштовно відвідувати кінні заняття у Школі. Тільки після відкриття, школа одразу ж зіткнулася із рядом проблем, які керівництву Тернопільської філії ДП «Конярство України» не вдалося вирішити самотужки.

–   Школу верхової їзди в парку «Топільче» було закрито через те, що не було побудовано манеж. Манеж був для нас необхідністю, тому що із травня місяця конів почали «турбувати» кусючі комахи, і тварини не могли працювати на вулиці до серпня місяця. У вересні починаються дощі, що також створює дискомфорт їзди на вулиці. Після відкриття школи до нас приходило багато людей, проте часто підводили саме погодні умови. Людина налаштувалася на їзду верхи, а тут випав дощ, і заняття вже неможливо провести. З часу відкриття Школи, вона проіснувала лише рік, потім її довелося закрити. Якщо би був манеж, то заняття би обов’язково відбулося, незалежно від того – дощ надворі, сніг чи град, –  поділився директор Тернопільської філії ДП «Конярство України» Юрій Волинець.

Юрій Васильович наголосив, що проблема школи полягала не стільки в побудові кінного манежу, як у пошуку коштів для її побудови.

–    Утримання коня, скажу вам, дуже дороге задоволення. Я найперше завдячую міському голові Тернополя, тому що ми думали, що протриматися Школі буде набагато важче. Він чим міг, тим допомагав, проте більше ніхто зараз не поспішає нам допомагати. Якби ми ще мали здешевлення на отримання коня, не кажучи вже про зарплати, сідла, було б легше.  Протягом року діяльності, Школа утримувалася за рахунок спонсорів, проте зараз ніхто не хоче вкладати гроші на утримання Школи. Сама школа знаходилася за часу роботи в підпорядкуванні не в міської адміністрації, а в Міністерства аграрної політики ДП «Конярство України». Їздити на коні – дуже недешево, тож на одних грошах, виручених від занять, ми не проживемо. До кого не звернуся по допомогу – ніхто не хоче відгукнутися й допомогти, – розповів директор.  

Юрій Волинець також відзначив, що  навіть питання з постачанням сіна на прокормлення коней стало для тернопільських аграріїв непосильною задачею. Аграрною областю Тернополя керує п’ятеро людей, які не хочуть виділити поживи для коней. Коли директор звертається до них із проханням передати з району певну кількість сіна, ці люди кажуть, що ніяк не можуть виділити для Школи безкоштовного корму.

Наголосивши на важливості розвитку кінного спорту на Тернопільщині, Юрій Волинець додав, що діяльність кінної Школи біля зоокуточка в гідропарку «Топільче» припинилась тимчасово. Школа верхової їзди відновить роботу, адже в Тернополі є багато дітей та дорослих, які би хотіли кататися на конях.

–   Ми не можемо вам точно сказати, коли відновлюватимемо школу. Зокрема, вчора до нас приїжджала комісія із ОДА на чолі із першим заступником голови облдержадміністрації Крисаком Іваном Богдановичем. У вівторок у нас буде виїзна колегія, і ми підніматимемо питання про поновлення роботи Школи верхової їзди на вищому рівні. Звичайно, тернополяни люблять футбол, волейбол, проте кінний спорт повинен бути в Тернополі не рівні з іншими видами спорту. Всі західні області не мали кінних шкіл, проте знайшли ресурси та побудували їх. В нас у Тернополі створені всі умови для розвитку кінного спорту, проте ніхто не хоче вкласти навіть гривні на її утримання, виразив обурення Юрій Васильович.

Анна Семенків

Додати коментар

Захисний код
Оновити