Поки ж роботодавці знайдуть спосіб обходити такі квоти, кажуть експерти.
"Сприйматимуть їх як формальність. Братимуть трудові книжки старших людей, але це будуть мертві робочі місця. Щоб не платити штраф за недотримання квот, можуть платити мінімальну зарплату. Квотами навряд чи можна вирішити проблему", - коментує кар'єрний консультант Тетяна Волошина.
За її словами, найбільша помилка шукачів роботи у зрілому віці - тиснути на жалість роботодавця.
"Зрілих шукачів треба навчати шукати роботу, пояснювати, кого потребує ринок, як виглядати і поводитися на співбесіді. Шукають активних, цілеспрямованих. Часто кандидати старші за 45 років на співбесідах роботодавцям нарікають, що мусять утримувати дітей, платити кредити. Тиснуть на жалість. А мають "продавати себе" як фахівців. Роз'яснювати таке повинні центри зайнятості. Що держава взялася за проблему - добре. Її слід вирішувати глобально, але не адміністративно", - каже експерт.
Через від’їзд молоді на роботу закордон роботодавці нині мають менше упереджень щодо шукачів "45+", аніж 3-4 роки тому, говорить Інна Новицька, власниця компанії з пошуку та підбору персоналу "Нова персона".
"Однак роботодавці більше налаштовані брати на роботу молодь, бо вона активна. Але вік не завжди в пріоритеті. Більш важливі для роботодавців інші якості, в першу чергу, професійні вміння та відповідність корпоративній культурі. Одного разу шукали головного енергетика. У компанії негласно попросили знайти людину до 45 років. Врешті взяли 63-річного чоловіка. Окрім професійних якостей, захоплювався волейболом. Це відповідало корпоративній культурі – у компанії своя корпоративна команда з волейболу", – каже Новицька.
Отож, 4% персоналу на кожному підприємстві повинні бути заброньовані для людей з інвалідністю. Це ж має стосуватися людей певних вікових груп, яким необхідно допрацювати певний віковий стаж, а їх не беруть через дискримінацію за віком - від 45 років.
