Тобто, цього дня вже до звичайного трудового ритму. Остаточно роздавались тваринам ритуальні продукти з покуті й планувалась робота по господарству. Господині діставали свої починки (полотно, нитки й ін.), які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, "щоб лихий ниток не плутав". З посвяток (20.01) вже знімались табу на відвідування корчми чи шинку, які діяли в Свята ("бо вода не посвячена"). Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити в свята.
Після Йордану наступали кількатижневі м'ясниці, під час яких ще можна справляти весілля і співати пісень. Після м'ясниць наступає найсуворіший Великийпіст. Про нього кажуть так: "Великий піст усім притисне хвіст".
І все ж, на Предтечу хоч люди й готувалися до господарських справ, важливу роботу не розпочинали. Це був, свого роду, ритуальний перехід, а тому й казали: «Прийшов Предтеча і забрав свята на плечі».
Починаючи від Водохреща і до свята Стрітення Господнього, що припадає на 15 лютого, священики відвідують домівки своїх парафіян і з молитвою благословення окроплюють оселі святою водою. Така традиція найбільше поширена на Західній Україні. Окрім домівок, обряд окроплення проводять і в інших приміщеннях – робочих, навчальних, з метою надання освяченого віяння у Новому році, відвернення негативних думок, настроїв, очищення від зла та для захисту від усяких небезпек, фізичних і духовних недуг.
Із завершенням останнього великого зимового свята вважали і завершення суворої зими. І хоч погодні умови, як правило, свідчили про протилежне, все ж наші предки вже внутрішньо були налаштовані на незабаром початок весняно-польових робіт.