Сторінками історії: минуле і сьогодення
Район розташований у межах Волино-Подільської височини. Людина з'явилась тут в епоху раннього палеоліту — понад 200 тис. років тому. Більшість писемних згадок про найбільші населені пункти району датовані XV-XVI століттями. У XV ст. найпершими згадано смт Великі Бірки й с. Чернелів-Руський (1410 р.), с. Баворів (1439 р.), с. Скоморохи (1450 р.), с. Долішній Івачів і с. Лозова (1463 р.), с. Петриків (1458 р.), с. Буцнів та с. Малий Ходачків (1464 р.), с. Почапинці, с. Довжанка й с. Велика Лука (1473 р.), смт Велика Березовиця (1474 р.), с. Товстолуг (1482 р.). Тернопіль (Тарнопол’є) уперше згадано у 1540 році.
На території району є дві історичні пам’ятки архітектури колись всесоюзного, а нині загальноукраїнського значення: знаменитий палац Коритовських у Плотичі, збудований у 1720 році, та старовинний костел і церква Іоанна Предтечі (1597 р.) у Баворові. А село Буцнів відоме на всю Україну церквою Непорочного зачаття (1598 р.) з чудотворною іконою Пречистої Діви Марії та справжнім шедевром архітектурного будівництва – арковим залізничним мостом, який уже понад століття з’єднує береги Серету.
Додамо, що відомий археолог, уродженець Тернопільського району Ігор Герета понад чверть століття присвятив дослідженню могильника Черняхівської культури (II-IV ст.) поблизу села Чернелів-Руський. Саме тут було знайдене унікальне поховання місцевого вождя черняхівського племені. У курганах ховали справжніх велетів — знайдені скелети досягали 2 м, що є великою рідкістю в антропології. Крім того, на території сучасного Тернопільського району проводили розкопки стоянок епохи середнього палеоліту, мустьєрської, мезолітичної епох, були також знайдені пам’ятки культури Ноа та поселення скіфського періоду.
За доби Київської Русі територія району належала до Теребовлянського князівства, а з 1199 року — Галицько-Волинського. Після смерті останнього князя Юрія ІІ (Болеслава Тройденовича) (1340 р.) в 1349 р. польський король Казимир III захопив Галичину. В складі Речі Посполитої територія району перебувала до 1772 року, тоді була приєднана до Австрійської імперії. В 1870 році через Тернопіль побудували залізничну колію в напрямку на Підволочиськ, що сприяло пожвавленню економіки краю.
Під час Першої світової війни на території району відбувалися жорстокі бої між австро-німецькими і російськими військами. Економічна інфраструктура була зруйнована. Недовготривале відновлення української державності у 1918–1919 роках не привело до економічного підйому. А вже у 1921 році територія краю опинилась у складі Польщі, згідно з умовами Ризького миру. На початку Другої світової війни територія Західної України була приєднана до УРСР.
До 1939 тут функціонували такі товариства, як "Просвіта", "Січ", "Сокіл", "Луг", "Сільський господар", "Союз українок", "Рідна школа", "Відродження". У 1940-50-і роки на території району активно діяли ОУН і УПА. Нині на місцях загибелі героїв національно-визвольних змагань встановлені пам'ятні знаки, майже у всіх населених пунктах району освячено символічні могили полеглим за волю України.
Нарощення аграрно-промислового потенціалу народного господарства на території району почалося вже після Другої світової війни. Найбільш прогресивними стали такі галузі, як машинобудування та металообробка, харчова, легка, скляна і фарфоро-фаянсова.
Упродовж 1956-1966 рр. унаслідок кількох адміністративно-територіальних реформ землі та населені пункти сучасного Тернопільського району перебували у складі інших районів області. Це був час розбудови, який мав позитивні наслідки для всіх сфер життєдіяльності — створювали нові села, будували школи тощо. А 8 грудня 1966 р., згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР №10/12 "Про утворення нових районів УРСР", було створено Тернопільський район із центром у місті Тернопіль, до складу якого увійшли Лозівська сільська рада Збаразького району, Великоглибочецька, Дубівецька, Ігровицька, Нижньоівачівська, Плотицька та Чистилівська сільради Зборівського району, Довжанківська, Драганівська Почапинська сільради Козівського району, Баворівська, Байковецька, Великобірківська, Козівська, Малоходачківська, Скоморохівська, Товстолузька та Чернелево-Руська сільради Підволочиського району, Буцнівська, Великоберезовицька, Великогаївська, Великолуцька, Йосипівська, Миролюбівська, Мишковицька, Настасівська, Острівська, Петриківська сільради Теребовлянського району. Відтоді життя краю стабільно покращувалося.
Наступні кілька років відносно спокійної життєдіяльності району змінила "перебудова" (1985р.), яка передувала періоду національного відродження та становлення нової незалежної Української держави (1991 р).
Попри найсвітліші надії, після розпаду СРСР Україну охопила економічна криза. Багато колись потужних підприємств Тернопільського району припинили свою діяльність. Виникла нова проблема — безробіття і, як наслідок, масова еміграція населення. Водночас відбулись і позитивні зрушення — відновлення релігійного життя, розвиток культури, історії, науки та освіти.
Сьогодні Тернопільському району є чим і ким пишатися — від борців за незалежність до наших сучасників — земляків, котрі своєю працею і натхненням пишуть історію нашого краю. Нам судилося жити й працювати у регіоні, розташованому в серці Тернопільської області. Душа нашого краю — його люди, які славляться гостинністю, талантами та працьовитістю. Саме про них ми писатимемо на сторінках нашого видання вже з наступного випуску у новій рубриці, яку започатковуємо з нагоди 50-річчя Тернопільського району.
Сьогодні ж можна впевнено говорити про те, що День району — це свято єдиної родини. Ми спільно вирощуємо хліб, плекаємо ліси, заквітчуємо села, розбудовуємо соціальну сферу, наші патріоти-земляки захищають мирне небо і незалежність на передовій, на сході України. Ми — частина вільної, гордої і славної нації.
Згадуючи про досягнення та перемоги у минулому, нинішні очільники Тернопільського району ставлять цілі, розробляють плани на майбутнє і вірять у те, що прийдешність буде ще кращою. Півстолітню історію Тернопільського району створено найкращими людьми, великими патріотами Тернопілля. Попереду — нові звершення, перемоги й досягнення. Слався, Тернопільський районе — благодатна земле благородних людей!
