13 січня 1881 року - у с.Вільхівці Бережанського району народився письменник, журналіст, видавець, педагог, громадський діяч Антін Лотоцький (на фото). У його доробку — близько тринадцяти книг оповідань, сценічних картин, віршів, повістей. У співавторстві видав «Коротку граматику української літературної мови». Помер 28 травня 1949 р. Похований у Львові.
13 січня 1880 року – в с.Шляхтинці Тернопільського району помер український священик (УГКЦ), культурно-громадський діяч, етнограф о.Григорій Барвінський. У 1830 — висвячений і призначений парохом с. Баворів, де служив до 1831. Згодом — парох у селі Шляхтинці; виконував священичі обов'язки також у сусідніх Курниках і Лозовій. Залишив записи народних пісень (зберігаються у Львівській НБ). Похований у селі Шляхтинці біля церкви.
13 січня 1893 року – у с.Буда-Горобіївська Канівського повіту Київської губернії народився Павло Гарячий (Горячий). Під час Першої світової війни служив у 1-й мортирній запасній батареї. З січня 1918 служить сотником 1-ї сотні 1-го Гайдамацького кінного партизанського куреня імені отамана Яна Кармелюка, сформованого у Кам'янці-Подільському. Навесні 1920-го вступив до 6-ї Січової стрілецької дивізії. 21 листопада 1920 року - інтернований поляками. Після звільнення з табору навчався на агрономічно-лісовому відділі Української господарської академії в Подєбрадах. З грудня 1941 до лютого 1943 Павло Гарячий проживав у місті Кременець та працював викладачем Білокриницької лісової школи. Учнями Павла Гарячого були члени обох гілок ОУН. У лютому 1943 загін ОУН під командуванням «Крука» захопив Кременецьку в'язницю, заради засуджених до розстрілу в'язнів. У відповідь гестапо того 23 лютого 1943 року арештувало та розстріляло відомих у місті українців, в тому числі Павла Гарячого.
13 січня 1909 року – у с.Сороки Бучацького району народився громадський діяч, диригент хорів й оркестрів Василь Василик. Під час військової служби 1931–1932 організував при війську хор. Створив 2 оркестри духових інструментів, світські й церковні хори у Сороках, Ліщинцях, Базари, Бурдяківцях і Бучачі. У 1944 р. емігрував - жив Австрії, Аргентині. Скомпонував пісні на честь Божої Матері «Цариця Скитальців» та на честь ув'язненого тоді митрополита Йосипа Сліпого «Серед вічних снігів».
13 січня 1914 року - громада с.Мишковичі Тернопільського району звернулася до Високого Цісарсько-королівського Намісництва з проханням відмінити указ про запровадження в населеному пункті комендантської години. Таке розпорядження староство Тернополя видало 23 жовтня 1913р. Приводом до введення нічної охорони були «нічні напади на вози гостинцем» та «на доми мирно сплячих мешканців». До судової відповідальності було притягнуто 44 мешканці села. Громада села просить скасувати указ, у зв’язку із недоведенням злочинів односельчан. Намісництво, з метою підтримки «безпечества у громаді», ці вимоги відхиляє.
13 січня 1938 року – у м.Бучач помер український галицький громадський діяч, меценат, перший український міський голова Бучача Климентій (Клим) Рогозинський. Після закінчення вищих педагогічних та виділових курсів сам працював вчителем Чортківської семінарії. Придбав у Бучачі ресторан з крамницею, переїжджає жити до міста. В 1904 році, разом з приятелями, засновують «Повітове товариство ощадностей і позичок „Праця“». Був одним із засновників товариства «Українська бесіда», філії українського товариства «Просвіта», Українського міщанського братства, Повітової спілки господарсько-торговельної та інших організацій в Бучачі. Заснував «Українську Бурсу», де на повному утриманні проживали сільські хлопці, що вчились в міській гімназії. В час Першої світової війни - громадський діяч, на прохання жителів Бучача став міським головою, відновлюючи дуже зруйноване після бойових дій місто. Для підтримання порядку організовує міську поліцію. В липні 1919 року змушений покинути місто через очікувані репресії з боку нової окупаційної влади. Похований на міському кладовищі на горі Федір (недалеко від гробниці каноніків Потоцьких, могила збереглась) поряд з батьком, матір'ю, дружиною, дітьми (в тому числі малими), зятем, тещею.
На фото: К.Рогозинський з внуком
13 січня 1944 року – у Львові помер український галицький педагог і громадський діяч, учитель гімназії в Тернополі, уродженець с.Звиняч Чортківського повіту професор Іван Галущинський. До Першої світової війни був провідником «Пласту» в Тернополі. Разом із старшим братом служив в УСС, співпрацював у Пресовій Квартирі УСС, видавав стрілецькі газети, автор розвідок на педагогічні й суспільні теми. В листопаді 1918 р. у Тернополі з молодших учнів гімназії створено допоміжну Студентську сотню УГА, яку організував і очолив професор Іван Галущинський. В складі УГА пройшов усю воєнну кампанію. 1930 року під час пацифікації був ув'язнений, згодом позбавлений права викладати в навчальних закладах та пенсії. В часі Голодомору 1932–1933 років в УРСР організував комітет допомоги голодуючим, збирав для них пожертви та намагався друкувати матеріали про цю трагедію. Автор статей на педагогічні та громадсько-політитичні теми в періодиці.
13 січня 1955 року – у с.Латківці Борщівського району народився український літературознавець, культуролог, педагог, доктор філологічних наук Володи́мир Антофійчук. Лауреат літератературно-мистецької премії імені Івана Бажанського. Від 1978 року - професор кафедри української літератури Чернівецького університету.
13 січня 2011 року – звання «Почесний громадянин міста Теребовля» присвоєно (посмертно) Головному командиру УПА Роману Шухевичу.
