У своєму інтревю для «Тернополян» новообраний президент федерації розповів про плани на цій посаді.

«Пропозицію, щодо посади, я отримав ще рік тому, від президента Федерації Старовойта Андрія засновника фрі-файту в Україні. На той момент, мені потрібен був час, аби соціалізуватися після фронту та й узагалі переосмислити своє життя - зрозуміти в якому напрямку маю рухатися.

Офіційне рішення, про висування моєї кандидатури, Старовойт Андрій прийняв на початку квітня, однак, моє законне керівництво розпочалося 20 травня з конференції Федерації, де шляхом голосування, мене обрали на посаду голови Федерації фрі-файту та контактних єдиноборств України.

Для мене це новий досвід, поки що, не можу сказати, як поєднуватиму тренерство в клубі «Характерник» у Тернополі та нову посаді. Хоча завдяки сучасним засобам комунікації, багато питань можна вирішувати дистанційно. Важливим моментом є те, що головування у федерації - це громадська діяльність та чергове зобов’язання, а клуб «Характерник» залишається моїм «хлібом».

Не олімпійський вид спорту, тому підтримка існує лише на місцевому рівні і те, не у всіх осередках.

Моє ключове прагнення - аби у світі змішаних єдиноборств України, фрі-файт став спортом №1. Також спробую увійти в історію, як голова, який зміг вивести цей спорт на новий рівень.

Для мене це рідний спорт і я хотів би розвивати його, як цього вчить школа. Тобто на першому місці повинна бути ідеологія, аби спортсмен оцінювався не лише за успіхи, а в першу чергу – за якістю , як людина. На прикладі клубу « Характерник» та своєму зокрема, хочу показати, що перемога будь-якою ціною - не наш метод.

Великим пріоритетом для мене є робота із дітьми. Для того, щоб виховати справжніх чемпіоні, потрібно провести велику роботу над якістю тренерів, їхньою освітою та підготовкою, бо викладацького вміння недостатньо, потрібні знання юнацької психології, аби стати авторитетом в очах вихованців. Зараз це проблема, котра потребує великого ресурсу, а міністерство не готове фінансувати більшість заходів. Тому ми намагаємося вкладати ті ресурси, котрі знаходимо, на виховні та освітні аспекти розвитку спортсменів. Навіть готові поступитися деякими спортивними заходами. В планах багато таборувань виховного та патріотичного характеру.»

Любов Гурська