Найстаршого василіанина на з цієї нагоди привітали правлячий архиєрей Бучацької єпархії УГКЦ Дмитро Григорак, єпархіальна курія, отці-декани, пресвітерська рада, колегія єпархіальних радників, редакція газети «Христова Скеля», духовенство, монашество та всі вірні Бучацької єпархії.

Народився старець 16 вересня 1915 року у с. Старі Петликівці, біля Бучача на Тернопільщині.  У 1928 році вступив до Місійного Інституту оо. Василіан, а в 1932 році - в новіціат оо. Василіан у Крехівський монастир.

З початком Другої світової війни брат Доротей виїхав до Перемишля, а згодом – до Праги. Тут, в 1942 році отримує ієрейські свячення. На Батьківщину повернувся у травні 1943 року. Далі була служба у Кристинопільському монастирі святого Юрія, 15 років місіонерської праці у Бразилії, Аргентині та Парагваї, праця у Василіанській курії в Римі.

Аж в 1992 році, через майже 50 років розлуки, повернувся отець Доротей до рідного краю, до України. П’ять років викладав аскетику в Духовній Семінарії Івано-Франківської Єпархії УГКЦ, а останні роки проживає у монастирі Чесного Хреста Господнього м.Бучач при доброму здорові та памяті.

«Хто хоча б раз зустрічався з о. Доротеєм знає, що це людина ревної молитви та вірності Богові, Церкві та Чинові. І незважаючи на свій поважний вік він щодень служить Божественну літургію та уділяє благословення. Його життя та особистий приклад є заохотою для нас, щоб бути ревними християнами, монахами чи священиками», - каже співбрат о.Доротея у Чині святого Василія Великого Теодор Дутчак.