Події фільму розвиваються в сучасному Києві, де головні «негерої» стрічки намагаються зробити непростий вибір в умовах «героїчного часу». Антон, музикант-вундеркін повертається додому після двох років навчання у Швейцарії і піврічного лікування у психоневрологічному диспансері. Його дідусь, людина суворих принципів, вивозить хлопця в село, аби Антон не спокушався на принади великого міста.
Одного разу хлопець зустрічає Катю, яка, як і він, намагається знайти своє місце в житті. Зустріч дівчини з Антоном неабияк змінює життя дівчини. Тільки трагічні обставини призводять до загибелі молодика, тож Катя залишається перед складним життєвим вибором: впасти чи продовжити рухатися далі.
Деталізація сюжету, «жива» мова акторів, несподіваний фінал таки припали до «смаку» українському критику, що стрічка навіть взяла участь у відборі на висування фільму від України на кінопремію «Оскар».
Як зазначила на презентації «Стрімголову» авторка дебютної стрічки та режисерка Марина Степанська, при роботі над зйомкою фільму найскладніше було відзняти найпростіші сцени.
— Найскладнішими були ті сцени, де герої, наприклад, заходять у будинок та говорять щось «незначне» в кадрі. Наприклад, Антону доволі складно було зіграти, де він мав сказати звичайнісіньку репліку: «Привіт, чай будеш?». Для цього епізоду в середовищі героїв потрібно було створити відповідний настрій. В нас також не виходили кадри, де хлопець та дівчина лежали в лікарні поблизу хворого дідуся. Герої повинні були мати сонний вигляд, та вони, навпаки, виглядали бадьорими. Для того, щоб у нас вдалося добре відзняти цю сцену, ми попросили акторів поспати, — поділилася Марина Степанська.
Режисерка зауважила, що головні герої фільму – юнак Антон, його дідусь та «принцеса» Майдану Катя наче «зліплені з одного тіста», які дещо виштовхуються від звичайного життєвого ритму.
Пані Марина також розповіла, що для фільму непросто було підібрати акторів. За пошуком акторів знімальній групі довелося проводити кастинги по всій Україні. Наприклад, «підходящого» дідуся їм випадково вдалося знайти в Тернополі.
— Знімальна група називає Олега Петровича нашим «українським Шоном Коннері». Мій кастинг-директор Зіна Мамонтова побувала в багатьох українських театрах, де шукала підходящого актора. У Тернополі вона записала на камеру Олега Мосійчука, який втомлено і дуже спокійно говорив певний текст. Мені дуже сподобалося те, як Олег Петрович адекватно та ненаграно розмовляє у відео. Згодом ми запросили пана Олега на кастинг до Києва і в нас вже не було сумніву, що цей чоловік ідеально підходить для ролі дідуся, — розказала пані Марина.
На показ фільму до «Сінема Сіті» завітав також Олег Мосійчук, який зауважив, що фільм «Стрімголов» розрахований на думаючу аудиторію.
— Не тільки цей фільм, але будь-яка інші стрічки мають бути розраховані на думаючих глядачів. Ми 26 років працювали над тим, щоб мати хороші надбання в кіно, театрі та мати потужну глядацьку аудиторію. У фільмі є багато проблем, які ховаються поміж текстами - в душах, серцях, очах героїв. Якщо люди міркуватимуть над цими питаннями, тоді з нами, можливо, не буде відбуватися те, що відбувається протягом попередніх 26 років, — розповів Олег Мосійчук.
Пан Олег також зауважив, що під час зйомок йому доводилося певний час перебувати у середовищі професіоналів, від яких народний артист перейняв чимало досвіду.
