Після ознайомлення присутніх на презентації гостей із сюжетом нової книжки, Марк Лівін розповів, що перед тим, як писати «Рікі та дороги», він багато спілкувався із дітьми-аутистами та їхніми батьками. Тож, на перший погляд проста для читання книжка про хлопчика, який тікає до лісу, щоб уникнути батьківського покарання, водночас змушує читачів замислитися не тільки над реаліями життя дитини з синдромом Асперґера, але й над його взаєминами між батьками та навколишнім світом.
Як зазначив сам автор, головна проблема головного героя Матвія пов’язана з тим, що хлопчина натикається на нерозуміння з боку близьких йому людей.
– У перших двох абзацах твору, де Матвій розповідає про себе та ставлення рідних до нього, і сформована проблематика книги. Ні однокласники, ні батьки, ні бабуся Матвія не знають, що хлопчик має синдром Асперґера. І схожі ситуації, пов’язані з незнанням оточуючих, чим страждає дитина, насправді дуже поширені в Україні. Я пригадую, що зі мною у шостому класі вчився хлопчик, який поводився не так, як інші учні: не розмовляв, витягував «козявки» з носа. Навіть біля дошки цей хлопчик постійно мовчав. Особливо складно хлопчині було на фізкультурі виконувати певні завдання, тому вчитель постійно на нього кричав. Ми тоді були ще дітьми і не знали, чому цей учень так дивно поводиться. Через те й називали його «дауном», хоча синдром Дауна і синдром Асперґера – дві різні хвороби, – поділився Марк Лівін.
Письменник висловив незадоволення стосовно того, що нинішніх дітей навчають у школах, як треба поводитися зі старшими, вчать правил поведінки у транспорті, приміщенні, проте не вчать, як повинні поводитися учні із дітьми з певними розладами.
Зі слів автора, підштовхнула Марка до написання зворушливої книжки про Матвія цікава життєва ситуація.
– Одного разу я прийшов зі своїм товаришем – відомим журналістом Андрієм Баштовим на допрем’єрний показ якогось фільму. На показі Андрій поводився доволі відкрито: був комунікабельним, з усіма цілувався, розмовляв, обнімався. Я стою біля нього і не знаю, що мені робити – також обнімати й цілувати знайомих, чи не треба. І нерозуміння, що ж мені робити, заглушило в той момент всі інші чуття. Мені стало страшно, ще й почалася панічна атака. В результаті, я посидів 10 хвилин у залі та й поїхав додому. Коли вже отямився від пережитої ситуації, мені стало цікаво, що ж зі мною таке трапилося? Якщо ви читали гумористичну повість «Троє в одному човні» то знаєте, що головні герої цієї повісті познаходили у себе багато симптомів найрізноманітніших хвороб. Щось подібне сталося і зі мною, адже коли я почав читати про таку хворобу, як аутизм, то знайшов багато схожих ознак аутизму і в себе, – розповів Марк Лівін.
Відносно нападу страху на кінопоказі, письменник пожартував, що такий стан у нього був пов'язаний із низькою самооцінкою, проте аж ніяк не із «зануренням в себе». Тільки тема аутизму Марка Лівіна настільки зацікавила, що автор продовжив глибше її досліджувати. Книжка «Рікі та дороги» - результат такого плідного дослідження.
Наостанок Марк Лівін наголосив, що «Рікі та дороги» - історія, яка змусить будь-якого читача не тільки по іншому подивитися на дітей з синдромом Асперґера, але і навчить людей розуміти таких дітей та правильно поводитися з ними.
