8 червня 1939 року - у м.Тернополі народився заслужений журналіст України Володимир Сушкевич. Після закінчення середньої школи працював будівельником-бетонником. Заочно навчався в Дніпропетровському державному університеті (філологічний факультет), одночасно вчителював у селах Зборівського та Бережанського районів. Працював у криворізькій міській газеті «Червоний гірник», тернопільській обласній газеті «Вільне життя». Був оглядачем обласної газети «Свобода». У 1999 р. повернувся у «Вільне життя». Головна тема його творчості — давній та сучасний Тернопіль, його люди. Заслужений журналіст України, лауреат премії Національної спілки журналістів України «Золоте перо». Помер 12 лютого 2011 р. у м. Тернополі.

8 червня 1946 року - у с.Серединки Тернопільського району народився поет Степан Мокрій (літературний псевдонім - Алич). Прикутий хворобою до ліжка, закінчив середню школу екстерном. Перебував у Бережанському пульмонологічному санаторії, Підгаєцькому будинку інвалідів, геріатрич. інтернаті в с. Петриків Тернопільського району. Вперше вірші було опубліковано у тернопільських газетах. Збірка його поезій «Сяйво благословенне» вийшла у світ у 1988 р., уже після смерті поета, який помер 13 жовтня 1984 р.

8 червня 1947 року - в с.Лозова Тернопільського району допитано та побито емгебістами учнів 4 класу, які ніби то написали кличі проти Сталіна на залізно-дорожному мості.

8 червня 1954 року – у с.Ішків Козівського району народився український військовик,. генерал-майор Ігор Федоров. Перший заступник начальника штабу Сухопутних військ Збройних Сил України. Начальник штабу - перший заступник командувача Південного оперативного командування. В.о. командувача Південним оперативним командуванням.

8 червня 1955 року – в м.Торонто (Канада) народилася українська громадська діячка, педагог, уродженка Тернополя Ольга Бачинська. Дочка Олександра Барвінського. Співзасновниця товариства «Українська захоронка», голова Товариства вакаційних осель у Львові. Секретар жіночої кооперативи «Труд». Після 2-ої світової війни - у Канаді.

8 червня 1980 року – в афганській провінції Кундуз пропали безвісти уродженець м.Хоростків Гусятинського району Іван Гуцал та уродженець с.Нараїв Бережанського району Володимир Бридун.

8 червня 1983 року - в с.Забойки Тернопільського району народився український військовик, молодший сержант 128-ї гірсько-піхотної бригади Дмитро Заплітний. Загинув 28 січня 2015 року поблизу Дебальцевого Донецької області, під час артилерійського обстрілу. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Почесний громадянин міста Тернополя».

8 червня 1987 року - в с.Городниця Гусятинського району Тернопільської області народився фотокореспондент, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», тернополянин Віктор Гурняк. Загинув 19 жовтня 2014 року біля селища Сміле Слов'яносербського району Луганської області, захищаючи Україну в Російсько-українській війні 2014 року.

8 червня 1994 року – трагічно загинув Герой Радянського Союзу, уродженець с.Борщівка Лановецького району підполковник Ярослав Горошко. Воював в Афганістані. Герой Радянського Союзу, перший командир 1-го окремого загону спеціального призначення ГУР МО України. Після формування центрального апарату воєнної розвідки незалежної України у вересні 1993 року підполковнику Горошко було доручено сформувати окремий загін спеціального призначення ГУР МО (Київ, острів Рибальський). Командир вольовий, жорсткий, але справедливий, він готував новий український спецназ так, як підказував його багаторічний бойовий досвід. До його обов'язків також входила підготовка водолазів-розвідників. А це особливий, доволі специфічний напрям роботи. Як бойовий командир Ярослав Павлович не мав права відставати від своїх підлеглих, тому приділяв власній водолазній підготовці особливу увагу, постійно вдосконалюючи свою майстерність. 8 червня 1994 року під час одного із занять з водолазної підготовки в акваторії Дніпра підполковник Горошко трагічно загинув. Похований у рідному селі. У Ярослава Павловича лишилось два сини - Павло та Іван. Вони обидва, як мріяв їх батько, стали офіцерами-розвідниками