9 травня 1881 року - у с.Білці, нині Мала Білка Лановецького району, народився славіст, візантолог, мистецтвознавець, професор Микола Володимирович Малицький. Помер 15 січня 1938 р. у радянському ув’язненні в Карелії (Росія).
9 травня 1871 року – в с.Велеснів Монастириського району народився український етнограф, фольклорист, мовознавець, літературознавець, мистецтвознавець, перекладач та громадський діяч Володимир Гнатюк. Першу його розвідку «Лірники: Лірницькі пісні, молитви, слова, звістки і т. ін. про лірників повіту Бучацького» надруковано 1896. У 1897 видав першу книжку шеститомника «Етнографічні матеріали з Угорської Русі». Під керівництвом І.Франка редагував етнографічний збірник «Матеріали до української етнології». Видав ряд наукових праць про лемків закарпатської смуги, а також югославських русинів. Редактор творів українських і зарубіжних письменників, перекладав українською мовою з болгарської, польської, російської, сербської, чеської, шведської та інших літератур. Більшість народнопісенних зразків(зафіксував більше 1500 текстів) записана В. Гнатюком у селах Косівського, Бучацького, Монастирського, Старосамбірського, Стрийського, Надвірнянського повітів, на Берегівщині, Пряшівщині. Автографи зберігаються в рукописних відділах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Помер 6 жовтня 1926 у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
9 травня 1897 року - в с.Заліссія Чортківського району народився адвокат, доктор права, член Українського державного правління у м. ьвові в 1941 p., бургомістр м. Чорткова в 1941-1944 pp. Михайло Росляк. Помер 26 листопада 1966 р. у Едмонтоні (Канада).
9 травня 1933 року - в с.Королівка Борщівського району народився український письменник, журналіст, лауреат Шевченківської премії (1998, за роман про Юрія Федьковича «Сторонець») Роман Андріяшик. Ім'я Андріяшика присвоєно Борщівській гімназії.
9 травня 1945 року – прийняття капітуляції Німеччини у війні в радянській зоні окупації в передмісті Берліна Карлсхорсті. Тернопільська область визволена від німецьких загарбників в липні 1944 року і відноситься до областей, в якій втрати мирного населення були найбільшими - загинуло 256 040 чоловік, 164 046 було вивезено на примусові роботи до Німеччини. За співпрацю з партизанами та за непокору нацистами в 1943-1944 роках були спалені с. Молотків та с. Осники Лановецького району, с. Шпиколоси Кременецького району, с. Стара Гута та Стіжок Шумського району, с. Стара Ягільниця Чортківського району, с. Великий Ходачків Козівського району. У цих селах під час каральних акцій загинуло 1517 чоловік. Вже в серпні 1941 року окупаційна влада розпочала переселення єврейського населення м.Тернополя та інших населених пунктів області у гетто та табори праці, пізніше проводилося масове знищення євреїв. Тільки у Тернополі були проведені три «акції», під час яких було розстріляно більше 21000 чоловік і вивезено у вагонах 7000 чоловік у концтабори на території Польщі, доля яких невідома. Згідно з статистичними даними чисельність населення Тернопільської області станом на 1945 рік становила 61% по відношенню до 1941 року. Це найнижчий показник в Україні.
9 травня 1970 року – з нагоди 25-річчя Перемоги над нацизмом Старий парк Тернополя його було перейменовано на Парк Слави. Тоді ж було відкрито меморіальний комплекс і насипано «Курган Слави». При реконструкції парку знесені старі будівлі, викорчувана частина дерев і кущів
9 травня 1971 року – у м.Заліщики, біля шосейного моста, відкрито пам'ятник Героям Дністра (скульптори І. Козлик і В. Колесник, архітектор Г. Карасєв).
9 травня 1984 року – в Афганістані загинув уродженець с.Потутори Бережанського району Ігор Дуда. В Афганістані воювало понад 1700 жителів Тернопільщини; з них 46 стали інвалідами, 2 - пропали безвісти, 48 воїнів загинули.
9 травня 2007 року – у Тернополі помер історик, вчений, краєзнавець Роман Матейко. З 1973 р. працював в Тернопільському державному економічному університеті.Роман Матейко, серед іншого, популяризував відомості про письменника, етнографа, культурно-освітнього та релігійного діяча Володимира Герасимовича, його дочки, знаної диригентки Анни Герасимович-Когут, великого майстра вітчизняної сцени Ярослава Геляса, видатного українського художника Петра Обаля, відомого політика Галичини кінця XIX - початку ХХ ст. Євгена Олесницького.
На фото: В.Гнатюк з рідними і знайомими у Криворівні. 1910 р.
