1 жовтня 1397 року - свідком на грамотах короля Владислава ІІІ Яґайла записаний власник Шумська шляхтич Бокша (або Бокса) (лат. Bokssha або Boxa - Venator (мисливець) Краківський.
1 жовтня 1667 року – польське військо, під орудою Собеського, дізнавшись про появу татар і козаків Дорошенка у Галичині, вирушило до Підгаєць і став там 4 жовтня на відстані 45 км од головних сил супротивника, загрожуючи її комунікаційним лініям.
1 жовтня 1805 року - у Кременці відкрилася Вища Волинська гімназія.
1 жовтня 1810 року – згідно з наказом губернатора Й.Тейльса на території т.зв. Тернопільського краю в складі Російської імперії вводиться юліанський календар.
1 жовтня 1899 року – в Тернополі почала діяти бурса («інтернат») для учнів учительської семінарії на розі вул. Лелевеля (нині Січових Стрільців) і Шевченка (нині Пирогова). Власником будинку було Товариство опіки над інтернатом.
1 жовтня 1909 року – в Львові помер архітектор, будівельний підприємець Август Богохвальський (August Bogochwalski). Автор так і нереалізованих проекту парафіяльного костелу в Тернополі (кін. XIX ст.) та проекту пам'ятника Янові III для Тернополя. Макет, виконаний 1900 року фірмою Генрика Пер'є, експонувався у тернопільській ратуші.
1 жовтня 1911 року – в с.Острівець Теребовлянського району народився майбутній єпископ Торонтський Української Греко-Католицької Церкви владика Ізидор Борецький (на фото). Помер 23 липня 2003 року в Торонто (Канада).
1 жовтня 1919 року – у м.Кременець народився український письменник, громадський діяч, редактор, журналіст Михайло Данилюк. В роки війни брав участь у підпільній боротьбі ОУН (М), організував повстанські загони на Кременеччині, комендант Кременецького повіту, воював під псевдонімом «отаман Блакитний». З наближенням Червоної армії емігрував на Захід де служив лікарем в американському медичному корпусі ракетних сил. У 1964 р. став довіреним лікарем генерального консульства Німеччини у США. Був медично-науковим коментатором «Голосу Америки». Помер 2 березня 1981 р. в Міннеаполісі, там і похований. Автор «Повстанського записника», «Лікарського довідника», «Короткого англо-українського медичного словника».
1 жовтня 1922 року - в Бережанській гімназії впроваджуються так звані “аркуші гігієни” (щоденники гігієни учня), що свідчило про увагу закладу до фізичного розвитку учнів, їх загартувуння. У кінці кожної сторінки “аркуша гігієни” підписувався директор або класний учитель. Такий щоденник вела кожна учениця, за цим пильно стежило керівництво гімназії.
1 жовтня 1930 року - в с.Глещава Теребовлянського району поляки провели пацифікацію. З 9-го полку польських уланів, який стояв у Теребовлі, прибув ескадрон під командою поручника Юнака та підполковника Войновича. Улани вдерлися до читальні “Просвіти”, де знищили всі книжки у бібліотеці, меблі, аматорський реквізит, погруддя Шевченка, весь комплект духового оркестру; пограбували кооперативу (продукти перемішали з нафтою та оцтом) і господарства сільських українських активістів; підпалили хату Івана Коломійця (організатор товариства “Луг”), а від його будинку зайнялись інші споруди. Пожежі лютували від середи до неділі. Активіста “Просвіти” Степан Стечишина запроторили в концтабір Березу Картузьку.
1 жовтня 1933 року – на 10 років таборів засуджено колишнього коменданта Тернополя Івана Сіяка. Сотник Залізничної сотні УГА, сформованої під час відступу з Тернополя. На чолі сотні рушив до Чорткова, намагався заарештувати генерала Олександра Грекова, Евгена Петрушевича після набуття ним повноважень Диктатора, який у відповідь наказав арештувати, віддати під суд Івана Сіяка. Зустрівши опір інших частин, перейшов до лав Армії УНР. Після цього втік з Галичини. У 1919 році до КП(б)У. Будучи головою комісії Революційної Військової Ради фронту по роботі серед галицьких частин, рятував, використовуючи статус, січових стрільців. Член Галревкому (Тернопіль, секретар ради комісарів). Викладач у вузах Харкова і Києва, Заарештований: 2 лютого 1933 р. у справі «Української військової організації». Відбував покарання в таборі «Свір» (Лодєйне Поле) і на Соловках. Особливою трійкою УНКВД Лєнінґрадської области 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари. Розстріляний: 3 листопада 1937 р. у Карелії (Сандармох).
1 жовтня 1939 року – Тернопіль покинув штаб Українського фронту, який розташовувався з 18 вересня по вул. Листопадова, 4 (тепер - приміщення прокуратури).
1 жовтня 1941 року – нацисти створили у Збаражі єврейське ґетто, яке діяло до 22 липня 1943 рр. Тут перебувало 4 тис. євреїв зі Зборова, а також єврейське населення зі Зборівського, Заложцівського та Золочівського районів, біженці з різних місцевостей – загалом 10 тис. осіб. Ґетто було утворене в центрі міста, обгороджене парканом та колючим дротом. Поруч з ґетто був утворений табір примусової праці, де перебувало 400 євреїв, яких залучали до дорожніх робіт. В’язні табору працювали на фірми Франца Унглерта та Шлезінгера.
1 жовтня 1947 року – в с.Красівка Тернопільського району народився керівник об’єднання ПАТ «Тернопільгаз» Олег Караванський.
1 жовтня 1949 року – в таборі в Караганді помер церковний діяч, перший єпископ УГКЦ в Канаді, уродженець с.Добромірка Збаразького повіту, священномученик, проголошений блаженним 2001 року, владика Никита Будка. У 1928 р. через погіршення здоров’я повертається з канади в Україну, та стає Генеральним Вікарієм Митрополичої Капітули у Львові. Займається відновленням санктуарію Богородиці в Зарваниці. 11 квітня 1945 року Никита Будка разом з іншими єпископами Української греко-католицької церкви арештований більшовицькою владою. Його звинувачено в тому, що він викладав у підпільній семінарії, відправляв в 1939 р. панахиди жертвам більшовицького терору, агітував за відокремлення України від СРСР. Засуджений до 8 років таборів особливого режиму і призначив відбування терміну ув'язнення в Казахстані. Помер 1 жовтня 1949 р. «від серцевого нападу» у таборі Караганди, у віці 72 років. Місце поховання - невідоме. Обряд беатифікації відбувся 27 червня 2001 р. у м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі Івана Павла II.
1 жовтня 1939 року - політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову про проведення 26 жовтня 1939 року Народних Зборів, яким належало легітимізувати новий територіально-правовий статус і суспільно-політичний устрій Західної України, а саме: питання входження до складу СРСР, націоналізацію земель і засобів виробництва, утворення радянських органів влади тощо. Формально вибори до зборів мали проводитися на основі загального, рівного й прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Право голосу отримували усі мешканці Західної України старші 18 років, незалежно від національності, віросповідання, освіти, соціального і майнового стану тощо. За встановленою нормою один депутат мав обиратися від 5 тисяч осіб. Право висувати депутатів до Народних Зборів надавалося тимчасовим управлінням, селянським комітетам, робітничій гвардії, зборам робітників підприємств.
1 жовтня 1998 року – в Канаді помер історик, політолог, громадський діяч українського походження, уродженець Бучача Богдан-Ростислав Боцюрків. Під час Другої світової війни брав участь в українському національно-визвольному русі, за що був заарештований гестапо, а потім ув'язнений у концтаборі Флоссенбюрґ. Редагує журнал «Юнак», газету «Наш шлях». Від 1947 р. - в Канаді. Професор Альбертського університету, співзасновник та заступник директора Карлтонського університету (Оттава), співзасновник і директор Інституту радянських і східноєвропейських досліджень цього університету, співзасновник і заступник директора Канадського інституту українських студій у університету Альберти. Член українських націоналістичних об'єднань у США. Радник кількох міністрів Канади в справах багатокультурності. Член-засновник Брюссельського міжнародного комітету захисту прав людини, голова і член ради Міжнародних Сахаровських слухань, директор Центру свободи совісті Дому свободи. Батько канадського журналіста українського походження, спікера спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Михайло (Майкла) Боцюрківа.
1 жовтня 1972 року – в смт.Козова помер український громадський діяч Михайло Косар. Воював в УСС, учасник боїв поблизу сіл Семиківці та Потутори, де потрапив у російський полон. Діяльний у «Просвіті», «Сільському господареві» та інших українських товариствах, член Радикальної партії. Автор життєписів диригента І. Блажкевича і народного поета П. Думки (опубліковані у США), розвідки «Історія Купчинців» (у співавторстві з братом; рукопис втрачений).
1 жовтня 1989 року – кафедру Кіровоградсько-Миколаївської єпархії Московського патріархату покинув уродженець Тернопільської області, колишній намісник Почаївської лаври єпископ Севастіан (Пилипчук).
1 жовтня 1994 року - відбулося освячення і офіційне відкриття Тернопільської духовної семінарії ім. Патріарха Йосифа Сліпого.
До 1 жовтня 2009 року - місцевий телевізійний інформаційно-розважальний канал м. Тернополя ІНТБ мовив під позивним і логотипом «Smile-TV».
1 жовтня 2014 року – помер український вчений у галузі хірургії, педагог, громадський діяч, багаторічний ректор Тернопільського державного медичного університету ім.І.Я.Горбачевського, депутат Тернопільської обласної ради Леонід Ковальчук. Автор 234 наукових праць, у тому числі 7 монографій, 4 атласів оперативних втручань, 6 підручників, 3 навчальних посібників, 32 винаходів і патентів. Підготував 8 докторів і 30 кандидатів наук. Досліджував хірургічну патологію органів черевної та грудної порожнин, магістральних судин, проблеми остеопорозу.
1 жовтня 2017 року - зафіксовано наймасовіше виконання Державного Гімну України десятирічними дітьми в історії Тернополя і Тернопільщини. Співали одночасно 102 десятилітніх дітей.
