Оце і насичений в мене день сьогодні). З 2 години дня спостерігала за подіями під міською радою. Все в кращих традиціях блокбастеру) Ох і гаряче було. Закриті двері в міську раду, наряди міліції, Богомол на правах спостерігача, громадські активісти, журналісти і не тільки місцеві, працівники міської ради, перехожі. Фартушняк кілька разів знимкувавший мою скромну персону (сподіваюсь гарно вийшла). Катя в якої за маскою безтурботності та веселощів був помітний страх і розгубленість. Потім приїхала швидка для надання допомоги Камінському. Цікаво що ж його заболіло? Мабуть серденько за Ладаном та компанією з якими він за одним столом ще не скоро заляє сливку, або і скоро, але не сливку, і не за столом, а разом по етапу.) Ну і звичайно дійство досягло свого апогею коли Камінського погрузили в авто (він до речі вів себе зовсім не по чоловічому, вже не вказуючи навіть на його приналежність до органів виконавчої влади, статус державного службовця і взагалі публічної особи. Зрештою, чого ж можна було чекати від люди котра дозволяла собі заявляти що "вы дышите моим воздухом, в моем городе". Але то таке. Потім був комент від Стаюри, який звинувачував всіх і вся, плакався журналістам що його не пустили до ТМР, ага пустять вас. Відкрийте КПК ЗУ «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», Інструкцію про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, прочитайте, як проводяться слідчі дії. І от, тільки-но все на мою думку закінчилось, як тадам-тадам: горить міська рада. Уявляєте? Горить ТМР, в той час як слідчі проводять слідчі дії. Вилітаю, біжу збиваючи коліна, таки дійсно ГОРИТЬ. Підходжу ближче, вентиляційні труби, валить дим. Добре відчутний запах горілого паперу, згодом, хвилин через 5-7 запах горілого паперу і пластмаси. Випадковість? Не думаю. Поживемо побачимо, що ж буде далі. Зізнаюсь чесно, інколи хотілось просто кинути все і жити звичайним життям. Не відслідковувати рішення ТМР, не запитувати суспільно необхідну інформацію, перестати оббивати пороги усіх відомств, ЗМІ з доказами про протиправну діяльність ТМР. Просто ходити на роботу, зустрічатися з друзями, перекрити артерії активного громадського життя. Але знаєте, сьогоднішній день вартий того року клопіткої, пекельної роботи, принижень зі сторони місцевої влади. Він вартий сотень зустрічей, він вартий значної втрати кола спілкування, які не розуміли, навіщо ставати на шлях боротьби, якщо це і так пропаще діло. Мало хто вірив в те що буде Правда! А Правда прийшла. Це варте несправедливих судових рішень та ухвал, коли мої права як Людини та Громадянина були порушені. Тепер діло за народом, але зрештою вже нема де правди діти. В ТМР «рильце в пушку».Слідкуємо за подальшими діями генпрокуратури та правоохоронних органів.Віримо в Перемогу.Слава Україні!