Читайте нас в соціальних мережах

В Тернополі живе Боярський, Пугачова і Сумська

Вівторок, 02 вересня 2014 09:22
У тернопільської художниці Наталі Басараб вдома живуть її улюблені співаки та актори. Більше десяти років її хобі – лялькарство. У колекції іноземні і вітчизняні зірки: Олег Янковський, Софі Лорен, Бріджит Бордо, Ромео і Джульєтта, Скарлет і Ред Батлер з «Віднесених вітром», Ольга Сумська в ролі Роксолани.

 

Перша лялька, яку виготовила майстриня, була з пап’є-маше. Згодом, коли з’явилися кращі, перше творіння майстриня віддала дитині. Щороку її колекція ляльок поповнюється. «Для ляльки велике значення відіграє одяг. Сама лялька може бути спрощена, як мої перші. Адже за допомогою пап’є-маше не додаси тонких рис обличчю. Тому одяг старих ляльок перешиваю по кілька разів» - каже майстриня.

Робити ляльок – складно

Лялькарство - важкий вид мистецтва, бо й малювати треба добре, і шити, і скульптуру знати. Тож майстрині довелося навчитися шити. «З шиттям на дорослих я була знайома. Речі на ляльку робила за дорослими викрійками в мініатюрі. Є тут і деякі хитрощі-тонкощі. Не весь одяг на ляльку треба зшивати. Тоді лялька буде важка, масивна зовні. Є такі «обманки». Якщо, наприклад, є піджак і під ним кофта, то кофтина може бути без рукавів, щоб не робити ляльку надто масивною» - розповіла пані Наталя.

У майстрині є художня освіта. Але все життя жінка продовжує вчитися. Для того, щоб робити ляльок, довелося вивчити й анатомію Коли починає робити ляльку – ставить перед собою купу книжок. Настільна – пластична анатомія людини. Адже щоб не схибити в пропорціях, треба знати будову скелета.

Нових ляльок готує в печі

Поступово з’являються нові матеріали. Це відкриває перед майстринею нові можливості. Тепер можна відтворити найтонші риси людського обличчя у ляльці. «Зараз використовую спеціальний пластик, який запікаю в печі. З ним добре працювати, він як пластилін, можна виробляти навіть зморшки. Зараз я роблю ляльку Рози в старості з фільму Титанік. В мене вже готова голова, руки, все з пластику. Така вона цікава, бо всі зморшки вироблені. Буде дуже мила літня жінка» - розповідає.

Портретні ляльки виготовляє лише для власної колекції

Наталя Басараб ляльок не продає і не дарує. У маленькому містечку – це дороге задоволення. Ляльки вартують від півтори тисячі доларів. «Сьогодні не кожен може собі дозволити придбати таку ляльку. А я малюю, маю на що жити, тому продавати і не поспішаю. За усі роки лише одну ляльку зробила на замовлення. Знайома попросила зробити за фотографіями її подруги. Було цікаво потім побачити жінку, після того, як вже зробила її ляльку» - каже пані Наталя.

Серед ляльок – лише улюблені персонажі

Найважче у портретній ляльці зробити обличчя. У жінки має бути красиве лице, вважає пані Наталя, якщо воно холодне, без емоцій, вона вже як лялька. А якщо людина одухотворена, у ній є живість, якась таємниця, така людина для майстрині приваблива. Мабуть, тому серед ляльок лише улюблені персонажі. «Боярського я люблю. І донька моя ще з дитинства фільми його дивилася і пісні співала. Але треба було, щоб я поїхала в Свірський замок на екскурсію, походила там і зрозуміла, що мусить бути лялька Дартаньяна. Гурченко завжди любила за її одяг, костюми, фігуру, пластику. Я її часто малювала, тому лялька Гурченко не могла не з’явитися. Вона сама костюми собі шила. Дуже елегантна дама. Вона підходить, щоб стати лялькою. Якщо взяти, наприклад, Жерара де Пардьє. Він не є красивим. Але він оригінальний. Часом чи фільм до душі припав, актор гарно зіграв. І хочеться зробити його ляльку» - розповіла Наталя Басараб.

Майстриня не знає, як до неї приходить натхнення

Любить порядок, часом довго розкладає фарби перш, ніж почати малювати. Настільки довго, що поки розкладе, натхнення пропадає і малювати вже не хочеться. А ще жінка над однією лялькою може працювати більше, ніж пів року, адже звикла не силувати себе. Чекає натхнення, щоб працювати. Малює графіку, пастель, пробує себе в різних жанрах. «Я мушу переключатися. Якщо я дуже вималювалася в живописі – я переключаюся на графіку, або на ляльки. В роботі себе не насилую, бо дуже боюся, щоб мені не набридло. Колись в мене було таке, що змушувала себе домалювати картину, мені набридло і я знаю, що я її більше ніколи не домалюю. Тепер до такого стану не доходжу».

Ляльки потребують уваги

Майстриня вважає, що ляльки – як живі, потребують уваги. Якщо поставиш ляльку, і вона просто стоїть, вона навіть може зламатися. Ляльки хочуть, щоб їх переставляли, поправляли, переодягали. Але все добре в міру. «З ляльками треба ще вміти поводитись. Брати лише за талію, тримати за ноги. На одній виставці глядачі так обмацували ляльок, що зламали пальчик і кілька нігтів Аллі Пугачовій» - пригадує Наталя Басараб.

ОСТАННІ НОВИНИ

Додати коментар



ЗАРАЗ ОБГОВОРЮЮТЬ