Ірина Дем’янова: «Я маю дуже велику літературну начитку, тож легко впізнаю графоманів та імітаторів»

Четвер, 13 липня 2017 10:35
В рамках програми «Вітальна у вівторок» українська письменниця, редактор та ще й противниця домашніх тварин Ірина Дем’янова розповіла тернополянам про людей, улюблену роботу та вічну любов.

 

Хоч славна тернопільська редакторка Ірина Дем’янова не вважає себе плодовитим письменником, проте переконана, що зробила вагомий внесок в українське письменство, адже в редакторському доробку пані Ірини налічується понад 150 книг відомих літераторів. До кожної книги та її автора жінка ставиться з великою любов’ю,  тому від жодних письменників ще не отримувала нарікань за свою працю.

-   Я однаково ставлюся до будь-якої книжки – шаную кожного автора і намагаюся поліпшити текст, не вбиваючи і не нівелюючи автора. Я правлю увесь текст, але зберігаю те, що притаманне письменнику. Можливо саме тому автори книжок, які я редагувала, хочуть, аби я це робила знову. Остання книга Наталії Савчук була складною для мене. Та «Діти переступу» мені зараз найближча до серця, адже над нею я працювала найдовше. Чим талановитіший і креативніший автор, тим він більше вдячний за кожну правку. Я люблю свою роботу і вважаю, що добрий редактор ціниться не менше, як добрий письменник. Я маю дуже велику літературну начитку, тож легко впізнаю графоманів та імітаторів. Письменник я, на жаль, не дуже плодовитий, адже порівняно з іншими людьми, написала якісь тоненькі книжечки, - поділилася Ірина Дем’янова.

Славна редакторка Ірина Дем’янова також розповіла, що дуже любить писати книги для дітей, адже хоче, щоб кожна дитина радісно читала й переглядала її книжки. Як зізналася сама пані Ірина, в дитинстві вона була недолюблена, тож зараз їй хочеться так обняти усіх скривджених і недолюблених діток та полюбити за себе.

 Письменниця також багато розмірковувала з тернополянам на тему вічного кохання та подружнього життя.

-   Знаю з життя приклади вічного кохання, але не знаю, чи довіку любитиму свого чоловіка. Були періоди великої близькості між нами, були, коли ми «чуріли». Людина не може жити в одному ритмі, і це закономірний процес.  Інакше можна збожеволіти. Я, мабуть, не стояла би на березі моря і не очікувала свого коханого роками, дивлячись на хвилі. Я, певне, захотіла би народити дитину,  хотіла би тпо іншому реалізуватися в цьому житті. Якби я могла подарувати комусь вічну молодість, то безперечно віддала би її своєму батькові. Якщо ширше думати, то я би хотіла подарувати вічне життя тим людям, які не пройшли навіть половини свого життєвого шляху, - зазначила редакторка.  

Хоч Ірина Демянова любить домашніх тварин за вірність, проте собаку аж ніяк не назвала би найкращим другом людини. Навіть більше, письменниця проти усяких домашніх тварин і навіть рослин.

-   Найкращим другом людини є насамперед сама людина, а не книжка чи собака. Хай собі живуть коти й собаки. Собака стереже дім, тож варта того, щоб її жаліти. Я сама дуже проти домашніх собак та кішечок. Це, можливо, пов’язано з тим, що живу в малогабаритній квартирі. Нехай собі тварини ходять по волі. Мені навіть жаль квіток у вазонах – нехай би собі жили на свободі під небом. Я живу у цьому вимірі, тож волію контактувати з людьми – писати найперше для людей і про людей. Може хтось знайде у моїх словах розраду, пораду чи зробить собі приємний вечір з книжкою під коциком. Тільки глобально я не можу сказати, що люблю людство. У світі панують війни, а серед людей є вбивці, ґвалтівники, - розповіла пані Ірина.

Ірина Володимирівна радіє, що поряд з нею є дуже багато «класних» і теплих людей з гітарами. Письменниці залишається  лише порадіти, що всі її друзі чудово зреалізувалися, нехай не в малярстві, не в письменстві, а тому, що гарно куховарять, плетуть чи виконують батьківський обов’язок.

Анна Семенків

Додати коментар

Захисний код
Оновити