Не можливо не погодитись з Олександром Смиком у тому, що справжній творець еротичної поезії ніколи не переступає межу дозволеного, адже тоді зникає різниця між еротичною та сороміцькою лірикою. Читаючи тернополянам еротичну поезію із трьох поетичних книжок: «В любові переможених немає», «До неба і вище» та «Якою мовою говорять у раю», український бард не намагається присоромити тернопільського гостя відвертою еротикою, а навпаки – прагне причарувати красою медитації.
– Еротика – зазвичай маленькі вірші-враження, тому що інтимна лірика більше пов’язана з переживаннями, розпачем, розлукою. Одного разу на концерті в монотеатрі "Кут" у Хмельницькому одна незнайомка запитала мене: « Де у ваших віршах є еротика?» Я, чесно кажучи, був приголомшений, що жінка не знайшла в моїй поезії еротичного підтексту (сміється пан Олександр). В тому й цікавість української поезії, що всякий поет-еротик не переступає грань. Він дуже обережний у таких речах, бо українців можна образити навіть тим, що я читаю еротичні вірші у день війни, – розповів гостям Олександр Смик, натякнувши, що в поетичному доробку має також і сороміцьку лірику.
На вечорі поезії бард більше співав власні пісні під гру на гітарі, аніж читав вірші, хоча сам зізнавався, що не дуже полюбляє співати.
– Я переконаний, що велика помилка усіх наших пісенних гуртів полягає у тому, що співаки самі пишуть тексти до пісень. Іноді в них це виходить, та здебільшого в 90% музик не вдається. Поети повинні писати вірші, композитори – музику, а співак мусить інтерпретувати. Саме в цьому полягає триєдинство успіху – виходить гарна музика. У нас же усе змішано. Зараз дуже важко знайти гарного виконавця – ми залишаємося в рангах бардів, які самі наспівують свої пісні, – з сумом зазначив пан Олександр.
Із 20 випущених книг, поет не може назвати ідеальну поетичну збірку – всі для нього або занадто серйозні, або занадто ліричні. Тільки поганих поезій письменник не творить. За вірш: «Я на молодших задивлятись став», Олександр потрапив до Антології українських еротичних письменників. Автор зізнався, що у творенні еротичної поезії є більше реалістом, аніж мрійником, тому й не може писати еротичні фантазії.
Не еротикою єдиною «частував» тернополян славний бард на вечорі поезії. Поет також порушив вічну проблему «забутих» письменників, змінених пріоритетів та патріотизму .
– Я зненавидів усі літстудії, які дають фундамент для літературів, що хвалять один одного. Потім ті «хвальки» дивуються, чому їх у Спілку Письменників України не приймають. Для самих же тернополян змінені пріоритети авторитетів. Чим ти неординарніший – ти вже і герой міста. Навіть пам’ятник бабусі Шапокляк би ставили, а на свято сиру чи пива людей приходить більше, аніж на вечір еротичної поезії. Це стосується не тільки депутатів, а всіх тернополян, – наголосив Олександр Смик.
Пан Олександр також висловив обурення відносно того, що зараз модераторів є більше, аніж хороших письменників, а на ювілейному вечорі всі слухають не ювіляра, а виступаючих.
Поет наголосив, що на день міста вирішив зробити для письменників Тернопільщини невеличкий сюрприз – підготувати захід під назвою «Непрочитані письменники Тернопілля». Цим заходом письменник хоче привернути увагу тернополян до тих письменників, яких зараз не читають. Щодо планів на майбутнє, Олександр Смик планує видати ювілейну книжку, тільки от губиться у назві – «Шлях серця» чи «Для Бога все вчасно».
Анна Семенків
