Читайте нас в соціальних мережах

Тернопільський музикант: «Погодимось виступити в Росії, коли там закінчиться путінський режим»

Неділя, 20 листопада 2016 16:48
Відомий співак з Тернополя, фронтмен гурту «Скай» Олег Собчук – про новий альбом, дружину та навіщо йому у райдері «Кіндер-сюрприз».

Нещодавно відомий український гурт «СКАЙ» презентував п’яту платівку «Нове життя». Зміни відбулися не лише у творчості гурту, а й у назві. Про те, що чекає шанувальників після «апгрейду» та які диковинки є у райдері гурту, «ВЗ» розповів фронтмен Олег Собчук.

— Нещодавно «СКАЙ» презентував новий альбом «Нове життя». Вирішили почати нове життя зі зміни назви гурту?

— Так, зміни торкнулися навіть назви. Тепер вона пишеться без крапок – просто «СКАЙ», чотири великі літери. Таким чином ми полегшили прихильникам пошук наших пісень, інформації та новин у мережі Інтернет. Всі наші офіційні акаунти у соцмережах перейшли на оновлену назву для зручності. Ми на старті чогось нового – все тільки починається!

— Як довго тривала робота над новою платівкою?

— Ми з хлопцями працювали над альбомом 2 роки. Писалися тексти, аранжування, підбиралася музика та інструментальні рішення, роздумували над дуетами. А потім весь цей пласт роботи зводили в «Нове життя».

— Досить символічна назва…

— Це нове життя не лише гурту «СКАЙ», а й нове життя всієї України. Назва проста, проте  дуже складна і глибока, адже стосується нових стартів у житті кожного з нас.

— На початку року ви знялися у кінострічці «Ніч Святого Валентина». Ваш герой у фільмі трощить інструменти. Ви схожий на свого героя?

— Не на 100%, але схожий. Насправді, вважаю, що немає поганих інструментів – є лише погані музиканти, тому гітари в житті не трощу – шкода. Зніматися було дуже цікаво і легко, напевно, досвід зйомок у кліпах дається взнаки. Будь-де – ти головний герой, який розповідає власну історію. Стрічка «Ніч Святого Валентина» вийшла легкою, кумедною, романтичною та простою для сприйняття. Саме те, що зараз потрібно, – відпочиває душа. Я отримав масу задоволення і, знову ж таки, безцінний досвід. Хотілося б спробувати себе і в інших жанрах – експерименти допомагають розкрити потенціал. Дякую усім причетним до створення цього фільму, було круто!

— У фільмі ви намагаєтесь написати пісню для фільму Гая Річі. Вам не спадало на думку написати пісню для фільму чи відомої людини?

— Ви знаєте, мені стільки спадає на думку, що трьох життів не вистачить. І для фільму писав, для людей писав. Навіть для футбольного клубу «Динамо» (Київ) писав. Якщо є натхнення і бажання щось створити свіже та нове – я не сиджу на місці. Хто знає, можливо, незабаром якась колаборація з відомим режисером відбудеться. Головне – знайти людину, яка розділить твою філософію.

— Судячи з вашої творчості, ви романтик. Це так?

— Як коли. Переважно схильний до романтики, бо я дуже емоційна людина. Якщо точніше, то людина настрою. Були і квіти, і відчайдушні вчинки, були, є і будуть, але це не варто показувати всьому світу. Кохання – це історія для двох, а не для громадськості. Тому особисте життя і називають особистим.

— А дружина не ревнує до багатотисячного жіночого фан-клубу?

— Моя дружина – мудра жінка. Вона розуміє мою професію та можливу увагу з боку прихильниць. У нас є набагато важливіші справи, аніж ревнощі. Діти, наприклад, та їх виховання.

— Поділіться історією вашого знайомства.

— Ми познайомилися у 1998 році в селі біля Тернополя, куди я часто приїздив на літні канікули до бабусі. Одного разу на дискотеці я побачив дуже красиву струнку дівчину в блакитній спідничці, як зараз пам’ятаю. У неї було довге блискуче волосся. Я зважився запросити її на танець. Закохався одразу ж (усміхається). Ми 4 роки зустрічалися, а потім одружилися. Вже 14 років одружені, а знайомі 18.

— Є якийсь секрет як ви поєднуєте три амплуа: батька, чоловіка, співака?

— Я сам його шукаю (сміється).

— Малечі вистачає вашої уваги?

— Я дуже сподіваюся, що вистачає. Чесно намагаюся приділяти дітям весь свій вільний час. Діти розуміють, що тато – музикант, знають пісні та з радістю ходять на концерти. І підтримують мене. В нашому домі не почуєш скарг чи дорікань на мою професію, баланс повинен бути в усьому.

— Невже і на побут знаходите час?

— Можу, вмію і готую. Якщо звільняюся раніше зі студії чи у вихідний день – люблю відпочивати, куховарячи, чому б не допомогти дружині? І якісь хатні справи роблю, суто чоловічі – це не обговорюється.

— Ваші треки сьогодні в плейлисті кожного другого українця, а що слухає лідер гурту «СКАЙ»?

— Переважно свої пісні корегую та створюю нові. Звісно, ще цілу купу нової закордонної музики від house до класики. Музика – як ковток свіжого повітря: треба бути в темі, шукати новий саунд, слухати себе та орієнтуватися на кращих представників жанру.

— Ви активно гастролюєте Україною. Цікаво, чи є якісь диковинки у райдері гурту?

— Нічого такого немає, ми адекватні люди. Хіба що «Кіндер-сюрприз», мої діти їх люблять (сміється). Ми дуже прискіпливі до музики, до звучання у залах наших виступів – ця частина повинна бути ідеальною.

А якщо запросять виступити у Росії – погодитесь?

— Погодимось, коли в Росії закінчиться путінський режим і до влади прийдуть адекватні люди. Творчість повинна бути без кордонів, у кожній країні є хороші, думаючі та мудрі люди, які страждають від того, що їхній улюблений музикант чи гурт не має змоги дати концерт через якісь політичні непорозуміння. Такого не повинно бути сьогодні, але, на жаль, зараз саме така ситуація. Сподіваємося і віримо, що скоро все зміниться на краще – буде мир, повага та порозуміння між нашими країнами.

— Однойменну пісню з попереднього альбому «Край неба» більшість шанувальників називає присвятою Криму… Як ви особисто трактуєте цю пісню?

— Цікаві паралелі. Не знав, що «Край неба» пов’язують з Кримом. Але це круто, що кожен слухач має свою власну думку та асоціацію, вмикаючи наші пісні. Виходить, ми можемо достукатися до кожного серця. І я краще не буду руйнувати ці асоціації трактуваннями своїх власних пісень, адже в мене інше світосприйняття. Якщо мої тексти резонують з філософією прихильників, значить, я все роб­лю правильно.

— Що вас надихає?

— Абсолютно все. Особливо мої рідні та друзі. Дуже важливо мати близьких людей, які вірять в тебе та підтримують, незважаючи ні на що. Заради родини ми, по суті, живемо. Також обожнюю подорожувати – це найшвидший і найцікавіший освітній курс, коли ти не лише дізнаєшся щось нове про культуру інших народів, а й навчаєшся сам. Люблю книги, кінематограф, спілкування з цікавими людьми. Життя надихає!

Додати коментар



ЗАРАЗ ОБГОВОРЮЮТЬ